11 лютого 2020 р. Справа № 400/4059/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Міністерства внутрішніх справ України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601
третя особа:Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001
про:визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України від розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ з застосуванням правової позиції Верховного Суду.
Ухвалою від 29.11.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.12.2008 року він був звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоров'я. 02.12.2008 року ВЛК УМВС України позивачу встановлено «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час». 26.03.2013 року Міжрайонною МСЕК № 4 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 29.12.2005 року МСЕК встановлено ступень втрати професійної працездатності Позивача 55 відсотків. 13.07.2018 року пройшов огляд у Міжрегіональному МСЕК №1, за результатами якої встановлено II групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Після чого, 26.09.2019 року позивач звернувся до УМВС України в Миколаївській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Відповідачем відмовлено у її задоволенні, оскільки матеріали не відповідають умовам пункту 4 Порядку №850 від 21.10.2015 року тому відсутні підстави для розгляду таких матеріалів та прийняття за ними рішення. Позивач вважає відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує його права, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що умовою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги є встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років первинного встановлення інвалідності, між встановлення втрати працездатності позивачу та встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років, тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надала пояснення по справі просила суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що умовою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги є встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років первинного встановлення інвалідності, між встановлення втрати працездатності позивачу та встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло 6 років, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 12.08.1986 року.
08.12.2008 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоров'я.
02.12.2008 року ВЛК УМВС України Позивачу встановлено «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».
29.03.2013 року довідкою обласної МСЕК встановлено ступень втрати професійної працездатності позивача 55 відсотків.
13.07.2018 року пройшов огляд у Міжрегіональному МСЕК №1, за результатами якої встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
26.09.2019 року позивач звернувся до УМВС України в Миколаївській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
31.10.2019 року листом за вих. № 15/2-4225 відповідачем відмовлено задоволенні заяви Позивача, оскільки матеріали не відповідають умовам пункту 4 Порядку №850 від 21.10.2015 року тому відсутні підстави для розгляду таких матеріалів та прийняття за ними рішення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, у разі поранення (контузії, травми бо каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Порядок підстав та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги згідно п. 2. Порядку №850 в даному випадку є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 14 Порядку №850 встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Таким чином, після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги у разі наявності випадків, передбачених пунктом 14 Порядку.
Форму рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги Порядок № 850 не передбачає. У такому разі, таке рішення може бути прийнято відповідачем у довільній формі.
Зі змісту листа відповідача вбачається, що МВС України прийняло рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Водночас, всупереч п. 9 Порядку № 850, МВС України у письмовому повідомленні взагалі не зазначило мотиви відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Крім того, вказаний пункт Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.
Пунктом 14 Порядку № 850 передбачено вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року по справі № 808/1866/16 зазначив, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність відмови у наданні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ з застосуванням правової позиції Верховного Суду суд зазначає наступне:
Умови, за яких орган відмовляє у наданні одноразової грошової допомоги, визначені п. 14 Порядку № 850.
Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В процесі розгляду справи судом встановлено відсутність умов, передбачених п. 14 Порядку № 850, за яких відповідач мав право відмовити у призначенні і виплаті грошової допомоги.
Відповідач не довів суду, що існують правові підстави не призначати виплату позивачу одноразової грошової допомоги за ст. 23 Закону України «Про міліцію».
В свою чергу, позивачем до суду надані документи на підтвердження причинного зв'язку захворювання з проходженням служби в ОВС, а саме копії довідок до акту огляду МСЕК, копію довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що саме зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку № 850, є ефективним засобом правового захисту прав позивача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), за участю третьої особи - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 08592253), - задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України від розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.02.2020 року.
Суддя О.В. Малих