11 лютого 2020 р. Справа 400/2900/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 57147,45 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України внести зміни та доповнення до п. 2 підпункту 2.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.06.2019 року № 144 (по стройовій частині) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби підполковником ОСОБА_1 у розмірі - 57 147 гривень 45 копійок, відповідно до довідки № 507 від 25.06.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі, без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 57147,45 грн.
Ухвалою від 17.09.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтовано тим, що при виключенні позивача зі списків особового складу позивача 14.03.2019 року не розраховано за всіма видами забезпечення, а саме, не було видано грошову компенсацію замість належного позивачу до видачі речового майна за весь період служби.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається станом на 01 січня поточного року. 08.01.2019 року до відповідача від Головного управління Національної гвардії України надійшли закупівельні ціни речового майна станом на 01.01.2019 року, виходячи з яких сума компенсації за неотримане речове майно позивача становить 38880,03 грн. Зазначена сума вказана у перерахованій довідці про вартість речового майна, що належить до видачі № 1076 від 18.11.2019 року. Але, на даний момент, у військової частини відсутні кошти для виплати відповідних компенсацій.
Щодо внесення змін до наказу від 25.06.2019 року № 144 відповідач зазначив, що військовослужбовці, які не беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, підлягають оподаткуванню військовим збором.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач до 25.06.2019 року проходив військову службу а контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 25.06.2019 року № 144 припинено контракт про проходження позивачем військової служби, позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
25.06.2019 року відповідачем на рапорт позивача видано довідку № 507 від 25.06.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої вартість неотриманого речового майна (216 предметів) становить 57147,45 грн.
Компенсація за неотримане речове майно позивачу станом на момент звернення до суду виплачена не була.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011).
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону України № 2011, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року (далі - Порядок № 178).
Пунктами 3 - 5 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
У матеріалах справи наявна довідку № 957 від 25.06.2019 року про вартість речового майна що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , видана відповідачем, згідно якої сума компенсації за неотримане речове майно (216 предметів) становить 57147,45 грн.
Отже, на час підписання наказу про звільнення та про виключення позивача з особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 57147,45 грн., яку відповідачем до цього часу виплачено не було.
Посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення у справах «Кечко проти України», «Сук проти України»).
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на зміну закупівельної вартості такого майна, визначеного телеграмою Головного управління Національної гвардії України від 08.01.2019 року та новий розрахунок вартості майна, оскільки телеграма від 08.01.2019 року не містить найменування видів речового майна, які позивач повинен був отримувати під час проходження служби за період до 01.01.2019 року.
Аналізуючи нову довідку та телеграму із закупівельними цінами речового майна станом на 01.01.2019 року, можна дійти висновку, що відповідач зменшив кількість одиниць майна, а в інших випадках взагалі вилучив найменування майна, яке підлягало компенсації позивачу, посилаючись на відсутність у телеграмі найменувань такого майна та його вартості.
Таким чином, відповідачем у новій довідці було виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, найменування майна, яке відсутнє у телеграмі із закупівельними цінами речового майна.
Однак, суд вважає, що зміна номенклатурної назви предмету речового майна або зняття майна з норми забезпечення не звільняє відповідача від проведення розрахунку з позивачем, шляхом сплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно у повному обсязі.
Крім того, відповідачем не доведено, що речове майно, яке повинен був отримати позивач за старими нормами, за своїм функціоналом не є ідентичним новим найменуванням майна.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно саме у розмірі 57147,45 грн., що визначена довідкою № 507 від 25.06.2019 року.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни та доповнення до п. 2 підпункту 2.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.06.2019 року № 144 (по стройовій частині) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби позивача, суд зазначає наступне:
Відповідно до Порядку № 178 вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцю з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Підставою для видачі позивачу довідки № 507 від 25.06.2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі, став рапорт позивача.
Отже, на час підписання наказу про звільнення та про виключення позивача з особового складу військової частини, відповідач мав вказати пункт щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби, що відповідачем зроблено не було.
Оскільки позивачем дотримано порядок звернення за грошовою компенсацією вартості неотриманого речового майна, у суб'єкта владних повноважень відсутні підстави для відмови.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що на час підписання наказу командира військової частини від 25.06.2019 року № 144 (по стройовій частині) про звільнення позивача, останній мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.
Одночасно з цим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 57147,45 грн., без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведені. Крім того, при розгляді даного спору оцінка податкових правовідносин виходить за межі предмету доказування в даній справі.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 57147,45 грн.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) внести зміни та доповнення до п. 2 підпункту 2.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.06.2019 року № 144 (по стройовій частині) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у розмірі - 57147 гривень 45 копійок.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 57147,45 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто сорок сім гривень 45 коп.).
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.02.2020 року.
Суддя О.В. Малих