10 лютого 2020 р. № 400/412/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 14.01.2019 № Ф-3596-25,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.01.2019 № Ф-3596-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 14171,08 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3-ї групи єдиного податку, в тому числі за видом діяльності КВЕД 69.10. Нарахований єдиний внесок за 2017-2018 роки сплачений позивачем в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги про її скасування не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 22.05.2019р. було зупинено провадження у справі № 400/412/19 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 520/3939/19.
Ухвалою від 13.01.2020 провадження у справі поновлено.
Позивач 29.01.2020 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
04.01.2007 ОСОБА_1 зареєстрована державним реєстратором, як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10), а також надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютери; діяльність туристичних агентств; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; надання послуг таксі; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності керування.
29.01.2007 позивач взятий на облік як платник єдиного внеску.
09.01.2007 позивач взятий на облік платника податків, як фізична особа-підприємець.
Окрім цього, з 26.04.2013 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
З 01.04.2017 є платником єдиного внеску третьої групи.
Позивач є самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрала спрощену систему оподаткування та з 01.04.2017 є платником єдиного податку 3 групи, без найманих працівників (до 01.04.2017 року була платником єдиного податку ІІ групи).
За 2017 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно нарахувала та задекларувала свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 8448,00 гривень.
Зазначену суму ФОП ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі.
За 2018 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно нарахувала та задекларувала свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 9828,72 гривень.
Зазначену суму ФОП Кияновська сплатила у повному обсязі.
14.01.2019 року відповідач сформував та направив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3596-25 на суму 14171,08 грн. єдиного внеску, оскільки ОСОБА_1 сплачувала єдиний внесок лише як фізична особа-підприємець, і не сплачувала єдиний внесок, як самозайнята особа - арбітражний керуючий.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.
Позивач як фізична особа - підприємець із 04.01.2007 року перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.
До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов'язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
При цьому положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
Взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.
Процедура щодо обліку платників єдиного внеску була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.
Існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).
За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).
Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 520/3939/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Миколаївській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 року № Ф-3596-25 є протиправною та підлягає скасуванню.
Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП).
Тому, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 9, 245 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача видалити з ІКПП ОСОБА_1 дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 14171,08 грн.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позовні вимоги слід задовольнити.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.01.2019 року № Ф -3596-25.
3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 14171,08 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1282486579.1 від 28.02.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко