справа № 1.380.2019.006461
06 лютого 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Дорош А.Б.,
представника відповідача Пащинської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Табакко Груп» про адміністративний арешт майна платника податків, -
встановив:
04.12.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Табакко Груп» (надалі - ТзОВ «Вест Табакко Груп», Відповідач) про підтвердження обгрунтованасті адміністративного арешту майна ТзОВ «Вест Табакко Груп».
При обгрунтуванні позовних вимог Позивач посилається на те, що 07.11.2019 ГУ ДПС у Львівській області прийнятий наказ № 1867 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп» (код ЄДРПОУ - 41424926)». На підставі вказаного вище наказу та направлень на перевірку від 20.11.2019 №3637, №3638, №3639, 33640, №3641, №3642, №3643, посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою ТзОВ «Вест Табакко Груп» для проведення документальної планової виїзної перевірки. Відповідач відмовив у допуску та проведення перевірки з причин невідповідності наказу вимогам чинного законодавства та порушення процедури початку проведення перевірки, про що було складено відповідний акт №499/65-01-05-09/41424926 від 20.11.2019. За таких обставин, 21.11.2019 о 09:30 год. в.о. начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В. прийнято рішення № 11998/10/05.9 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Враховуючи наведене, Позивач просить підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ «Вест Табакко Груп» в порядку, визначеного частиною 5 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 06.12.2019 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.01.2020 на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити Позивачу у задоволенні його позовної заяви. Відповідач вважає, що оскільки після прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків TзОВ «Вест Табакко Груп» минуло 96 годин, то в силу приписів підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна TзОВ «Вест Табакко Груп» припинено.
28.01.2020 представник позивача подала відповідь на відзив, згідно з якою просила задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області повністю. Вказано, що при винесенні наказу №1867 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп» ГУ ДПС у Львівській області було дотримано усі вимоги податкового законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила такі задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області, просила у задоволенні таких відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
07.11.2019 В.о. начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В. виданий наказ № 1867 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп». Відповідно до вказаного наказу призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з 20.11.2019 тривалістю 20 робочих днів.
На реалізацію наказу № 1867 від 07.11.2019, ГУ ДПС у Львівській області видані направлення на перевірку ТзОВ «Вест Табакко Груп» №3637, №3638, №3639, №3641, №3642, №3643.
Посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області 20.11.2019 здійснено вихід на юридичну адресу ТзОВ «Вест Табакко Груп», з метою проведення планової виїзної документальної перевірки.
Керівником ТзОВ «Вест Табакко Груп» ОСОБА_1 було відмовлено у допуску посадових осіб до проведення перевірки.
За таких обставин посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 20.11.2019 №499/65-01-05-09/41424926 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп», копію якого вручено керівнику підприємства.
20.11.2019 начальник відділу позапланових перевірок ризикових платників Ільчиняк О. звернувся із зверненням № 212/13-01-05.09 до в.о. начальника ГУ ДПС у Львівській області Іванишина Т. про застосування адміністративного арешту майна платників податків стосовно Відповідача.
21.11.2019 в.о. начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В., на підставі вказаного звернення, прийнято рішення №11998/10/05.9 про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків ТзОВ «Вест Табакко Груп».
З метою підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків контролюючий орган звернувся до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2 статті8 1 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до пункту 81.3 статті 81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Згідно з пунктом 94.10 - 94.13 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.
При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з частинами 2, 3 статті 283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Відповідно до частин 4, 5 статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Відповідно до частини 1статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд, на підставі відомостей АСДС Львівського окружного адміністративного суду встановив, що 21.11.2019 о 16:11 год. до Львівського окружного суду надійшла заява ГУ ДПС у Львівській області щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту ТОВ «Вест Табакко груп», накладеного рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 21.11.2019 (справа № 1.380.2019.006161).
Ухвалою суду від 25.11.2019 року у справі № 1.380.2019.006161 повернуто заяву ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Вест Табакко Груп» щодо підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків заявнику (копія з ухвали долучена до матеріалів справи).
Повторно, а саме 04.12.2019 ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду з тими самими вимогами в загальному порядку.
Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обгрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Отже, в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №820/2312/17, від 22 травня 2018 року у справі №820/2040/17.
Враховуючи те, що на час звернення ГУ ДПС у Львівській області з такою позовною заявою, адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ «Вест Табакко Груп», застосований рішенням від 21.11.2019 року, є припиненим, суд дійшов висновку, що заявлені ГУ ДПС у Львівській області позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з Відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Табакко Груп» про адміністративний арешт майна платника податків, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлений 11.02.2020.
Суддя Мричко Н.І.