справа №1.380.2019.005817
з питань залишення позовної заяви без розгляду
07 лютого 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Несторович Б.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2655-54 від 13.08.2019.
Підставою позову є незгода позивача із вказаною вимогою, оскільки на момент вступу змін до законодавства стосовно єдиного соціального внеску, не була зареєстрована як підприємець та не здійснювала підприємницьку діяльністю.
Ухвалою суду від 12.11.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження в адміністративній справі у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.
10.12.2019 за вх. №47123 від Головного управління ДФС у Львівській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду із цим позовом.
03.02.2020 за вх. №5671 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку для звернення до суду із цим позовом (аналогічна за змістом надійшла заява за вх. №6459 06.02.2020).
Вказану заяву мотивовано тим, що позивач отримавши оскаржувану вимогу, оскаржила таку в адміністративному порядку. Через неотримання жодної відповіді від відповідача на скаргу, позивач звернулася до суду із цим позовом.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про залишення позовної заяви без розгляду просив її задовольнити. Вказав. що заява позивача є необґрунтованою. А тому її задоволенні слід відмовити.
Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечив, зазначив, що причини через які вона пропустила строк звернення до суду є поважними, просила їх визнати поважними, а строк звернення до суду - поновити.
Вирішуючи питання строків звернення до суду, суд керується таким.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
В силу положень пункту 1. 3 ст. 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового Кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відтак при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №802/983/18-а від 31.01.2019.
Оскаржувану вимогу від 13.08.2019 №Ф-2655-54 позивач отримала 29.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
06.09.2019 позивач звернулася до начальника Стрийського управління Головного управління ДФС у Львівській області про скасування нарахування ЄСВ, яке здійснено помилково, на якому міститься відмітка про одержання.
Однак позивач вказує, що вона відповіді на цю заяву не отримала, а тому 07.11.2019 звернулася до суду із позовом.
Представник відповідача жодних доказів розгляду заяви позивача не надав, як і не надав жодних пояснень стосовно такої.
У своїх рішеннях від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Зважаючи на викладене вище, а також на те, позивач не допустив тривалого необ'єктивного зволікання з поданням позовної заяви, причини про які вона повідомила є з позиції суду поважними, а тому у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, а заяву представника позивача - задовольнити.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Заяву представника позивача - задовольнити.
3. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом визнати поважними.
4. Поновити позивачу строк звернення до суду із цим позовом.
5. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.02.2020.
Суддя Кравців О.Р.