справа№1.380.2019.006614
05 лютого 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Коморного О.І.,
секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,
за участю:
представника позивача Ікавий М.Р.
представник відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії у вигляді відмови Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом від 26 листопада 2019 року №С-196/огд/31/01-2019 у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;
- зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 (другої) групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що проходив службу в Державній пожежній охороні УМВС України у Львівській області та 10 квітня 2001 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «б» (через хворобу). Вказує, що непридатний до військової служби та знятий з військового обліку, а захворювання пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зазначає, що перебуваючи при виконання службових обов'язків брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Стверджує, що згідно експертного заключення №19 від 01 грудня 1993 року захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно з довідок та виписки з акту МСЕК ОСОБА_1 встановлена II (друга) група інвалідності пожиттєво, у зв'язку з наявністю захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказує, що на звернення позивача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II (другої) групи інвалідності Управління МВС України в Львівській області листом від 26 листопада 2019 року №С-19б/огд/31/01-2019 повідомило позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки позивач не відноситься до категорії працівників міліції у зв'язку з тим, що має спеціальне звання внутрішньої служби. Вважає дії ГУ МВС України у Львівській області протиправними та просить суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 було з'ясовано, що позивач проходив службу в УДПО УМВСУ у Львівській області, перебував на посаді начальника самостійної державної пожежної частини №24 м. Жидачева та мав звання «підполковник внутрішньої служби». Таким чином вважає, що підполковник внутрішньої служби, належав до категорії осіб начальницького складу Державної пожежної охорони, отже не належав до категорії працівників міліції, тому норми Закону України «Про міліцію» та положення постанови Кабінету Міністрів України № 850 на позивача не можуть бути поширені. З огляду на вищезазначене, ГУМВС України у Львівській області наполягає на тому, що всі дії, пов'язані з відмовою у прийнятті документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про міліцію», та постанови Кабінету Міністрів України № 850, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб чітко встановлений чинним законодавством і жодним чином не порушують його права. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою від 21.01.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи, 04.02.2020 подав клопотання вх.№433ел на електронну адресу суду про відкладення розгляду справи, однак таке подано без дотримання форми, визначеної частиною другою статті 160 та пункту 15 Розділу Перехідні положення КАС України, не підписане за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП) представника відповідача.
Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та
встановив:
ОСОБА_1 проходив службу в Державній пожежній охороні УМВС України у Львівській області та наказом №215 о/с від 10 квітня 2001 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «б» (через хворобу) (а.с.28).
Згідно з свідоцтвом про хворобу №75 від 20 березня 2001 року (п.12) ОСОБА_1 непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Захворювання, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби (а.с.16).
Згідно з довідкою серії ЛВА-1 №035139 від 11.05.2001, позивачу внаслідок первинного огляду встановлено III (третю) групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.23).
Згідно довідки №3/50 від 10 вересня 2013 року виданою ГУ ДСНС у Львівській області (а.с.17), позивач перебуваючи при виконання службових обов'язків прийняв участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до експертного заключення №19 від 01 грудня 1993 року (а.с.18) захворювання ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 311916 ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року встановлена II (друга) група інвалідності пожиттєво, у зв'язку з наявністю захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).
На звернення ОСОБА_1 від 15.11.2019 (а.с.13), щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II (другої) групи інвалідності, Головне Управління МВС України в Львівській області за підписом заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області І. Ліщука, листом від 26 листопада 2019 року №С-19б/огд/31/01-2019 (а.с.11-12) повідомило позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки позивач не відноситься до категорії працівників міліції у зв'язку з тим, що має спеціальне звання внутрішньої служби.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком № 850 визначено, що працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, та висновок щодо виплати грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, суд дійшов висновку, що саме Міністерство внутрішніх справ України, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 361/7249/17 та постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №554/5405/17 (провадження №К/9901/25388/18).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії Головного Управління МВС України в Львівській області щодо відмови листом від 26 листопада 2019 року №С-19б/огд/31/01-2019 ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як і особі з інвалідністю другої групи вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства внутрішніх справ - Головне управління МВС України у Львівській області. Згідно інформації з ЄДР, Головне управління МВС України у Львівській області перебуває в стані припинення.
Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, оформлену листом від 26 листопада 2019 року №С-196/огд/31/01-2019 у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 (другої) групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме дане рішення суду буде відповідачем не виконане, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач згідно з п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, оформлену листом від 26 листопада 2019 року №С-196/огд/31/01-2019 у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
3. Зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 08592247) надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Малі Панки, Перемишлянський район, Львівська область, 81223; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 (другої) групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складений 10.02.2020.
Суддя Коморний О.І.