справа №1.380.2019.005743
10 лютого 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судових засідань Жовковська Ю.В.
з участю представників:
від позивача - Свистович Ю.П.,
від відповідача - Сахман П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (надалі ТзОВ ТВК) звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 року №0008885214, №0008895214, №0008765214, №0008775214.
Позивач свої вимоги аргументує тим, що твердження відповідача щодо відсутності даних про походження зерна, яке на його думку вказує на відсутність фактичного постачання цього товару, спростовуються тим, що ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» чи ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» не обумовлювалась поставка насіння соняшника, пшениці та ріпаку конкретного сільськогосподарського виробника, а лише кількість та якість. Постачальник був вправі здійснювати закупівлю такого зерна для подальшого продажу позивачеві на свій розсуд, в будь-яких фермерських господарствах, підприємствах чи у населення. Таким чином, вважаємо, що твердження відповідача щодо надання позивачем документів, які не передбачені законодавством є безпідставним. Податковий орган повинен діяти виключно в межах повноважень, визначених законодавством, при цьому вимагаючи незрозумілі документи, відповідач не вказав жодного нормативного документу, який би передбачав отримання чи складання документу на підтвердження вирощування придбаного зерна. Позивач вважає, що неправомірним є посилання відповідача щодо відсутності у платника сертифікатів відповідності та сертифікатів походження товару як підтвердження факту нереальності здійснення господарських операцій, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 21.12.2018 року у справі за №805/2030/16-а, такі документи не є первинними у розумінні вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, продовжує позивач, , на даний час помилковими є висновки податкового органу про необхідність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.1996 року за №99, оскільки вказана інструкція втратила чинність 01.01.2015 року на підставі наказу Мінфіну від 30.09.2014 року за №987, Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року за №99 та від 24.03.2000 року за №61. Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач, винісши спірні податкові повідомлення-рішення, якими провів донарахування податкових зобов'язань, вийшов за межі предмету перевірки, так як вказав на донарахування податкових зобов'язань в періоди, які не охоплювались періодом перевірки, зокрема за межами серпня - жовтня 2018 року щодо господарських операцій з ТзОВ «КАМА-ГРУП» та ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО». Як видно з акта перевірки, відповідач вказує на заниження платником податкових зобов'язань за листопад, грудень 2018 року, а також січень, лютий, березень та квітень 2019 року. Також, позивач зазначає, що оскільки податкова перевірка проводилась щодо господарських відносин позивача з ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД», то відповідно товариством надано всі первинні документи, які складались за участю позивача з цими контрагентами.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» не мали реального товарного характеру. Наявність у товариства документів, які відповідно до ПК України, є необхідними для формування податкового кредиту - податкові накладні, видані (складені) вказаними постачальниками не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Відтак, на думку відповідача, представлені до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Викладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувалися. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки відсутнє підтвердження фактичного придбання товарів та їх зв'язок з провадженням господарської діяльності платника податку, то відсутня підстава для включення вартості даних товарно-матеріальних цінностей без підтвердження відповідними первинними документами до складу витрат.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених міркувань, просить позов задовольнити.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 11.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.01.2020 року, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ «Поліс-Трейд» за вересень 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 13.08.2019 року за №137/28-10-48-14/31978272.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.5-7, п.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, п.10.Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року за №246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за І квартал 2019 року на суму 1586125 грн. 70 коп.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2018 року на суму 1762361 грн. 88 коп.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ «Кама Груп» за серпень-вересень 2018 року, ТзОВ «Політрейд Експо» за вересень-жовтень 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І квартал 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), Офісом великих платників податків Державної податкової служби складено акт від 09.08.2019 року за №134/28-10-48-14/31978272.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.5-7, п.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, п.10.Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року за №246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8271425 грн. 12 коп.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9190472 грн. 34 коп.
Як наслідок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 року:
- за № 0008885214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2643542 грн. 82 коп., в тому числі 1762361 грн. 88 коп. за податковими зобов'язаннями та 881180 грн. 94 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- за №0008895214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2379188 грн. 55 коп., в тому числі 1586125 грн. 70 коп. за податковими зобов'язаннями та 793062 грн. 85 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
- за №0008765214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 12407137 грн. 68 коп., в тому числі 8271425 грн. 12 коп. за податковими зобов'язаннями та 4135712 грн. 56 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- за № 0008775214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13785708 грн. 51 коп., в тому числі 9190472 грн. 34 коп. за податковими зобов'язаннями та 4595236 грн. 17 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Вказані податкові повідомлені-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак відповіді на скаргу позивач у встановлені строки не отримав. Відповідачем про надіслання рішення на скарги та належного їх надіслання суду не надано.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючі дійшли до висновку, що представлені до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Відтак, на думку контролюючого органу, надані позивачем документи по взаємовідносинах з ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.
Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД».
Між ТзОВ "Кама Груп»" (постачальник) та ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (покупець) укладено договір поставки від 07.08.2018 року за №0708П, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується здійснити постачання та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, платіжні дорученнями, податкові накладні.
Між ТзОВ "Політрейд Експо" (постачальник) та ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (покупець) укладено договір поставки від 14.09.2018 року за №1409П, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується здійснити постачання та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, платіжні доручення, податкові накладні.
Між ТзОВ "Поліс Трейд" (постачальник) та ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (покупець) укладено договір поставки від 31.08.2018 року за №3108П, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується здійснити постачання та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, платіжні доручення, податкові накладні.
При цьому, під час судового розгляду встановлено, що поставлений згідно з вищенаведених договорів товар (насіння соняшнику) придбавався для подальшої переробки в олію і перед підготовкою до передачі насіння в переробку його було передано на зберігання в місці отримання. Переробку зерна в готову продукцію було здійснено ТзОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» у зв'язку з чим укладені договори на переробку давальницької сировини від 05.09.2018 року за №0509ППБ, від 04.02.2019 року за №0402ППБ-48, від 10.09.2010 року за №1009ППБ, від 30.08.2018 року за №3008ППБ. Отриману готову продукцію було передано на комісію ТзОВ «Захід Імпорт» на підставі укладеного договору комісії від 11.06.2018 року за №1106К та ТзОВ «Регіон Тех Ком» на підставі укладеного договору комісії від 28.06.2018 року за №2806К, яку в подальшому транспортовано до олійного терміналу ТзОВ «Нікмормерсервіс Миколаїв». Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи акти про надання послуг з екстракції, видатковими накладними, актами приймання - передачі лушпиння соняшника, актами приймання - передачі насіння соняшника для подальшої переробки, специфікаціями до договору комісії, митними деклараціями.
В той же час, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про те, що представлені до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.
При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються в тому числі на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД», а також на аналізі діяльності їх контрагентів-постачальників, а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та його контрагентом.
Також, суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень судових рішень відповідно до яких ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» і ТзОВ «КАМА ГРУП» вказані як суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності не можуть являтись беззаперечними доказами нереальності господарських операцій, оскільки обставини фіктивності вказаних контрагентів позивача можуть бути вставлені конкретно щодо них виключно вироком суду.
Окрім цього, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій факт відсутності у платника податків сертифікатів відповідності та сертифікатів походження товару, оскільки такі документи не є первинними у розумінні вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , який являється директором ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО», повідомив, що його товариство у жодних кримінальних справах не фігурує. Також, зазначив, що продукцію, яка постачалася позивачу (насіння соняшника, пшениця), частково вирощувала його родина, яка займається фермерством, а частково закупляв в інших сільськогосподарських виробників. Підприємницьку діяльність здійснює самостійно, в разі необхідності наймає працівників. Транспортування продукції також здійснював самостійно, вартість транспортування в подальшому включалось у вартість продукції, товар транспортувався безпосередньо на зерновий термінал у м.Миколаїв.
Директор ТзОВ «Кама Груп» ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначає, що згідно з умов договору товариством проведено відвантаження насіння соняшника врожаю 2008 року на зернових терміналах ТзОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» у м.Миколаїв, так як було погоджено щодо місця поставки умовами договору. Транспортні засоби були залучені до перевезення насіння на договірній основі.
Директор ТзОВ «Поліс-трейд» ОСОБА_3 у письмових поясненнях вказує на те, що товариство частково вирощує власну сільськогосподарську продукцію, використовуючи оренду земельних паїв населення у Кіровоградській області, а також здійснює перепродаж зернових та олійних культур, придбаних в інших компаній на ринку. Товариство згідно з умов договору здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» насіння соняшника впродовж І декади вересня 2018 року. Насіння соняшника було поставлено за узгодженою з покупцем адресою м.Миколаїв, вул.Заводська, 23.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.
Відтак, суд вважає, що інформація, яка міститься у наданих позивачем первинних документах, не спростована відповідачем.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу наведених міркувань.
Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.
Відтак, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Окрім того, даючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, судом, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховано такі правові позиції Верховного Суду:
- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а);
- порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770);
- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а);
- правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а);
- порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16);
- наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а).
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
Як наслідок, відповідачем не спростовано правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТзОВ «КАМА ГРУП'та ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» на загальну суму 9190472 грн. 34 коп. та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» на загальну суму 1762361 грн. 88 коп.
Щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами позивача ТзОВ «КАМА ГРУП», ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО» та ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД», та з якими контролюючий орган пов'язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд вважає неправомірним висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 1586125 грн. 70 коп. за результатами господарських операцій з ТзОВ «ПОЛІС-ТРЕЙД» та в розмірі 8271425 грн. 12 коп. за результатами господарських операцій з ТзОВ «КАМА ГРУП» та ТзОВ «ПОЛІТРЕЙД ЕКСПО».
Оскільки під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини правомірності визначення контролюючим органом грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, то протиправним є також нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за вказаними платежами.
З приводу дотримання відповідачем процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, то суд то суд зазначає наступне.
ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» подало до Офісу великих платників податків Державної податкової служби скарги від 24.09.2019 року за №878 та за №788 на податкові повідомлення рішення від 06.09.2019 року №0008885214, №0008895211, №0008765214, №0008775214, що підтверджується квитанціями від 25.09.2019 року за №7903203407349 та за №7903203407357.
Як передбачено п.56.8 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до абзацу 2 п.56.9 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Враховуючи те, що контролюючим органом не надано належних доказів надіслання позивачу у встановлений законом строк вмотивованого рішення на його скарги від 24.09.2019 року за №878 та за №788 про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то такі скарги вважаються задоволені, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими в силу закону.
Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими в силу закону і додаткового скасування судом не потребують.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 року №0008885214, №0008895211, №0008765214, №0008775214 є протиправними та є скасованими в силу положень ст.56 ПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 06.09.2019 року №0008885214, №0008895211, №0008765214, №0008775214, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними, прийняті Офісом великих платників податків Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 року №0008885214, №0008895214, №0008765214, №0008775214.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471), що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» (код ЄДРПОУ 31978272), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дж.Вашингтона, 10, 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11 лютого 2020 року.
Суддя В.Я.Мартинюк