про відмову у забезпеченні позову
11 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № ЗП/360/4/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 про забезпечення позову,
10 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 (далі - заявниця) про забезпечення позову шляхом заборони Сєвєродонецькій міській виборчій комісії Луганської області приймати рішення про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала депутата ОСОБА_1 , щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою до набрання сили відповідним рішенням.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову заявниця зазначила, що вона є депутатом Сєвєродонецької міської ради, про що свідчить постанова Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області від 12 листопада 2015 року № 109. Наразі заявниця готує позов до офіційного представника ініціативної групи зі збору підписів виборців виборчого округу з виборів депутатів Сєвєродонецької міської ради на підтримку пропозиції про відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради та Сєвєродонецької міської виборчої комісії з позовними вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення (протоколу) зборів ініціативної групи зі збору підписів виборців виборчого округу з виборів депутатів Сєвєродонецької міської ради на підтримку пропозицій про відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Сєвєродонецьку міську виборчу комісію Луганської області прийняти та розглянути питання про припинення ініціативи щодо відкликання депутата місцевої ради ОСОБА_1
До Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області передано заповнені підписні листи для перевірки. 07 лютого 2020 року Сєвєродонецька міська виборча комісія Луганської області відкрила засідання виборчої комісії для організації перевірки отриманих матеріалів. Заявниця наголошує, що Сєвєродонецька міська виборча комісія Луганської області не вправі перевіряти вищезазначені обставини, тому невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, оскільки рішення незаконно проведених зборів виборців буде реалізоване шляхом прийняття виборчою комісією рішення, яке буде направлене на відкликання депутатів.
Предметом спору є законність збору підписів виборців багатомандатного виборчого округу з виборів депутатів Сєвєродонецької міської ради на підтримку пропозицій про відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 народною ініціативою.
Відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» якщо при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою дотримано вимоги статей 38-40 цього Закону, оформлення підписних листів та кількість підписів виборців, які підтримують пропозицію про відкликання депутата місцевої ради, відповідає вимогам цього Закону, територіальна виборча комісія приймає рішення про відкликання депутата за народною ініціативою (у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування) або про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Отже, у разі прийняття Сєвєродонецькою міською виборчою комісією рішення про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала депутата ОСОБА_1 , щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою до вирішення даного спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась.
При цьому, в будь якому разі ухвала про забезпечення позову в даному випадку не вирішує питання про правомірність дій Сєвєродонецької міської виборчої комісії, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності таких дій та винесення судом рішення у справі. В той же час, якщо прийняті суб'єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов'язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити свої права.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV) повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі його відкликання виборцями у встановленому цим Законом порядку.
Порядок відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою визначений розділом V Закону № 93-IV, статтею 41 якого встановлено порядок прийняття рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Так, відповідно до частини першої статті 41 Закону № 93-IV після завершення збирання підписів, але не пізніше дня закінчення строку збору підписів, передбаченого частиною другою статті 40 цього Закону, заповнені підписні листи збираються офіційним представником ініціативної групи, прошиваються та скріплюються підписами офіційного представника та не менше трьох членів ініціативної групи із зазначенням кількості зібраних підписів та не пізніш як на другий день разом з протоколом зборів виборців, що утворили відповідну ініціативну групу, передаються до відповідної територіальної виборчої комісії.
Згідно з частиною другою статті 41 Закону № 93-IV голова, а у разі його відсутності - заступник голови, а у разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії, не пізніше наступного дня з дня отримання підписних листів та протоколу зборів виборців, скликає засідання комісії для організації перевірки отриманих матеріалів.
На цьому засіданні територіальна виборча комісія перевіряє дотримання вимог статей 38-40 цього Закону при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, правильність оформлення підписних листів, кількість підписів, що встановлена частиною першою статті 40 цього Закону, а також із залученням органів ведення Державного реєстру виборців здійснює перевірку достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та із залученням правоохоронних органів - вибіркову перевірку їхніх підписів (не менше 10 відсотків від загальної кількості) у такі строки: у разі відкликання депутата районної, міської (міста обласного значення), районної в місті ради - протягом двадцяти днів з дня отримання матеріалів (пункт 2).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 41 Закону № 93-IV якщо при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою дотримано вимоги статей 38-40 цього Закону, оформлення підписних листів та кількість підписів виборців, які підтримують пропозицію про відкликання депутата місцевої ради, відповідає вимогам цього Закону, територіальна виборча комісія приймає рішення про відкликання депутата за народною ініціативою (у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування) або про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала відповідного депутата, щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Якщо при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою не дотримано вимоги статей 38-40 цього Закону та/або оформлення підписних листів або кількість підписів виборців, які підтримують пропозицію про відкликання депутата місцевої ради, не відповідає вимогам цього Закону та/або ініціативна група у встановлені цим Законом строки не подала до територіальної виборчої комісії підписні листи та протокол зборів виборців або подала їх після спливу встановлених строків, відповідна територіальна виборча комісія приймає рішення про припинення ініціативи щодо відкликання депутата місцевої ради.
Частиною дев'ятою статті 41 Закону № 93-IV встановлено, що на підставі рішення вищого керівного органу партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією партії, за народною ініціативою, а у випадку якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною шостою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня отримання/прийняття відповідного рішення зобов'язана у порядку, передбаченому законом про місцеві вибори, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному одномандатному виборчому окрузі.
Статтею 46 Закону № 93-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом про місцеві вибори.
Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, виборцями ініційовано процедуру відкликання заявниці, як депутата Сєвєродонецької міської ради VII скликання, в ході якої ініціативною групою здійснено збирання підписів виборців на підтримання такої пропозиції. Після завершення збирання підписів, документи передані до виборчої комісії для організації перевірки цих матеріалів та прийняття відповідного рішення. За даними заявниці Сєвєродонецька міська виборча комісія Луганської області 07 лютого 2020 року відкрила засідання для перевірки отриманих матеріалів.
Також зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що заявниця має намір звернутися до суду з позовом щодо оскарженням протоколу зборів ініціативної групи зі збору підписів виборців та спонукання виборчої комісії до прийняття рішення про припинення ініціативи щодо відкликання депутата місцевої ради.
Відповідно, заявник має навести підстави для забезпечення позову, вичерпний перелік яких наведений у частині другій статті 150 КАС України, з огляду на предмет спору, що виник між сторонами. Натомість заявницею таких підстав не наведено.
Більш того, заявницею не визначено, які саме свої права, свободи та інтереси вона вважає порушеними чи оспорюваними на етапі, що передує прийняттю виборчою комісією одного з рішень, визначених частинами п'ятою та шостою статті 41 Закону № 93-IV, і їх неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в заяві про забезпечення позову, заявницею до суду не надано.
Суд вважає за необхідне зауважити, що сама лише незгода заявниці з законодавчо встановленою процедурою дострокового припинення її повноважень, як депутата міської ради, та намір звернутися до суду за оскарженням рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів, що беруть участь у такій процедурі, не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття виборчою комісією визначених статтею 41 Закону № 93-IV заходів щодо початку проведення засідання для перевірки отриманих від ініціативної групи матеріалів, не створює будь-якої небезпеки правам та інтересам заявниці, оскільки сама по собі перевірка матеріалів не може безпосередньо заподіяти шкоду заявниці, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки отриманих від ініціативної групи матеріалів є лише виконанням виборчою комісією своїх безпосередніх обов'язків. У свою чергу, вжиття заходів забезпечення позову виключно з метою створення перешкод виборчій комісії у здійсненні останньою законодавчо визначених обов'язків, на думку суду, є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони Сєвєродонецькій міській виборчій комісії Луганської області приймати рішення про звернення до вищого керівного органу партії, місцева організація якої висувала депутата ОСОБА_1 , щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою до набрання сили відповідним рішенням, через що, у задоволенні заяви слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявницю.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити депутату Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська