про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 лютого 2020 року П/320/885/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека-Інвест" до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дека-Інвест" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 23.07.2019 №851 "Про визначення розміру збитків (упущеної вигоди) завданих виконавчому комітету Броварської міської ради ТОВ "Дека-Інвест"";
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 01.10.2019 №1072 "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 23.07.2019 №851".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач серед іншого зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримався порядку, визначеному в п. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, де зазначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, оскільки він не надав розрахунок завданих збитків відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 10.05.2018 №924-40-07 "Про затвердження Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари", де в додатках затверджений розрахунок величини пайової участі.
При цьому, позивач зауважив, що відсутність необхідного розрахунку величини пайової участі (внеску) замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури свідчить про помилковість рішення виконавчого комітету про визначення розміру збитків (упущеної вигоди) разом з рішенням про винесення змін в таке рішення
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься в пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі №820/4149/17 (провадження № 11-759апп18) зазначила, що визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що Броварська міська рада Київської області направила на адресу позивача лист від 03.07.2019 №2-6/2605, в якому зазначила, в декларації про готовність до експлуатації об'єкта зазначено, що ТОВ "Дека-Інвест" укладено Договір від 10.04.2018 про сплату пайової участі, проте за інформацією міської ради на даний час договір про сплату пайової участі у відповідності до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не укладено, чим нанесено збитки міській громаді у вигляді неотримання пайової участі в розмірі 87674,40 грн. Також звернуто увагу на недостовірну інформацію, вказану в декларації про готовність об'єкта стосовно сплати пайової участі. У зв'язку з цим міська рада запропонувала позивача в добровільному порядку виправити допущені порушення шляхом сплати вказаних збитків.
У липні 2019 року прокуратура Київської області звернулась до Броварської міської ради з листом від 08.07.2019 №05/1-1174 вих, в якому на виконання вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням кошторисної вартості об'єкту будівництва, просила міську раду розглянути питання про визначення розміру збитків (упущеної вигоди), завданих виконавчому комітету Броварської міської ради ТОВ "Дека-Інвест".
Обґрунтовуючи дану вимогу прокуратура Київської області у даному листі зазначила, що ТОВ "Дека-Інвест" отримано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації КС 141181580851 "Будівництво та обслуговування придорожнього комплексу по вул. Київській в районі розміщення авто гаражного кооперативу "Зоряний" в м. Бровари Київської області", однак договір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари із замовником ТОВ "Дека-Інвест" міською радою не укладено.
23 липня 2019 року Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області прийняв рішення №851 "Про визначення розміру збитків (упущеної вигоди) завданих виконавчому комітету Броварської міської ради ТОВ "Дека-Інвест"", яким з метою усунення порушень будівельного законодавства щодо не сплати коштів пайової участі замовниками будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари, керуючись статтями 623, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 224 Господарського кодексу України, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положенням про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 10.05.2018 №924-40-07, вирішив затвердити збитки (упущену вигоду), завданих виконавчому комітету Броварської міської ради внаслідок недоотримання коштів пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Бровари ТОВ "Дека-Інвест" щодо будівництва та обслуговування придорожнього комплексу Київської області по вул. Київська в м. Бровари в районі розміщення авто гаражного кооперативу "Зоряний" у розмірі 87674,40 грн.
У вересні 2019 року Броварська міська рада Київської області направила на адресу позивача лист від 23.09.2019 №2-6/3597, в якому повторно просила позивача в добровільному порядку вчинити всі необхідні дії для укладення договору про пайову участь, у разі відмови та/або неправомірної бездіяльності міська рада буде змушена звернутися до суду з позовної заявою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
01 жовтня 2019 року Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області прийняв рішення №1072 "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 23.07.2019 №851", яким внесено зімни до пункту 1 рішення від 23.07.2019 №851, а саме слова та цифри "87674,40 грн." змінити на "87674,00 грн.".
Відповідно до п.п. 5 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
За приписами частин 8 та 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Отже, наведене свідчить, що оскаржувані рішення про визначення розміру збитків (упущеної вигоди) завданих виконавчому комітету Броварської міської ради ТОВ "Дека-Інвест" прийняті Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області у зв'язку з тим, що ТОВ "Дека-Інвест" не виконало обов'язку щодо укладення договору про пайову участь.
Аналіз зазначених правових норм та обставин справи дає підстави вважати, що спір між сторонами у цій справі виник з приватноправових відносин, в яких їх учасники наділені юридичною рівністю та майновою самостійністю, і мають майновий інтерес. В даному випадку існує загроза заподіянню шкоди майновим правам та інтересам позивача, що полягає у понесенні витрат щодо сплати пайової участі.
Таким чином, суд вважає, що спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з п.п. 1, 10, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, яка визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, установлених законом, розглядаються судом (ст. 187 Господарського кодексу України).
Оскільки позовні вимоги в даній справі заявлені юридичною особою, а спірні правовідносини виникли між замовником будівництва та органом місцевого самоврядування щодо залучення та визначення розміру коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бровари, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №550/491/16.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункту 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенція передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека-Інвест" до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Роз'яснити позивачу, що захист порушеного права має відбуватись за правилами господарського судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.