11 лютого 2020 року м. Київ Справа № 320/4034/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бородянського районного відділу
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 - звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бородянського районного відділу, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII; зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.02.2020).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її донька як особа, яка досягла шістнадцятирічного віку та бажає отримати паспорт громадянина України вперше, має право на отримання вказаного документа у формі паспортної книжечки відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Водночас відповідачем відмовлено ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, що, на думку позивача, є втручанням у її особисте життя та порушенням статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 49, 50, 51).
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що положеннями частини четвертої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України виготовляється виключно у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій.
Таким чином, на думку представника відповідача, Бородянський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Разом з тим відповідно до положень частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, на що суд звертав увагу відповідача у своїй ухвалі від 31.07.2019.
Водночас доказів надсилання вказаного вище відзиву позивачу відповідачем суду надано не було, у зв'язку з чим суд, керуючись частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне повернути відповідачу відзив на позовну заяву та здійснювати розгляд справи на підставі поданої позивачем позовної заяви та доданих до неї документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача - ОСОБА_1 , що підтверджуються наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 30), виданого їй 28.10.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Бородянського районного управління юстиції Київської області.
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просила: оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі паперової книжечки з проставленням відмітки про місце проживання; не вносити до Єдиного державного демографічного реєстру її дані та не присвоювати унікального номеру запису у вказаному реєстрі; здійснювати її облік за системою, існуючою до прийняття Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI. До вказаної заяви донька позивача приєднала наступні документи: копію свідоцтва про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Листом від 05.04.2019 № 19/507 Бородянський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повідомив доньку позивача про відсутність підстав для видачі її паспорта громадянина України у формі паперової книжечки з посиланням на приписи Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302.
Обставини, на які посилається відповідач у своєму листі від 05.04.2019 № 19/507 як на підставу для відмови у видачі доньці позивача паспорта громадянина України у формі паперової книжечки, позивач вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон України № 5492-VI).
В силу приписів частини першої статті 1 Закону України № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
За змістом частини першої статті 13 Закону України № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України № 5492-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Частиною четвертою статті 21 Закону України № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (частина четверта статті 21 Закону № 5492-VI).
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
За змістом пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 з 01.01.2016 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється.
Відповідно до пункту 1 Технічного опису бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Формат картки становить 54 х 85,6 міліметра та може мати допустимі відхилення відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 7810:2008.
Пунктом 131 Порядку № 302 встановлено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, наступна інформація:
- інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта;
- додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово "відмова". У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється;
- біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи);
- засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.
Водночас пунктами 3, 5, 6 та 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), яке також є чинним, передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт".
На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.
Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин одночасно існували нормативно-правові акти, які по різному врегульовували питання форми, в якій видається паспорт громадянина України, а також видів персональних даних особи, які вносяться до нього.
При цьому персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI).
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 6 цього Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність, а також ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що у свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, тобто з кодування прізвища, ім'я та по-батькові особи, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, а також порушує положення статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, зокрема, в частині неможливості реалізації права на власне ім'я.
У свою чергу будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Позбавлення особи права на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві та непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При цьому порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі та знищення документів встановлено положеннями статті 16 Закону № 5492-VI.
Так, частина сьома цієї статті визначає виключний перелік підстав, за наявності яких територіальний орган Державної міграційної служби може відмовити заявникові у видачі документа, а саме:
- за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
- заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
- заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;
- дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що відповідачем відмовлено доньці позивача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки з огляду на приписи Порядку № 302, якими імперативно визначено форму паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки.
Водночас, як вже зазначалось судом вище, наявність у чинному законодавстві нормативно-правових актів, які по різному регулюють питання форми, в якій видається паспорт громадянина України, не може бути підставою для відмови особі у видачі паспортної книжечки з посиланням на безальтернативні норми одного з них.
Жодних інших обставин та/або виключних підстав, визначених Законом № 5492-VI, для відмови у видачі доньці позивача наведеного вище паспорта, лист відповідача від 05.04.2019 № 19/507 не містить.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача, що виявились у відмові видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII, є протиправними.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Разом з тим у випадку подання особою усіх визначених пунктом 13 Положення № 2503-XII документів для отримання паспорта громадянина України, у відповідача був лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про оформлення та видачу доньці позивача паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд констатує, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, беручи до уваги подання донькою позивача усіх визначених пунктом 13 Положення № 2503-XII документів, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) в особі Бородянського районного відділу (місцезнаходження: Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 335), що виявились у відмові видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) в особі Бородянського районного відділу (місцезнаходження: Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 335) оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
4. Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами від 28.10.2019 (вх. № 30274/19 від 04.11.2019) повернути Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.