Рішення від 28.12.2019 по справі 320/5872/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року 320/5872/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 №UA125000/2019/000502/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000503/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000504/2 та від 23.08.2019 №UA125000/2019/000509/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додано усі необхідні документи для підтвердження ціни. Втім, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), в результаті чого протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний). Позивачем також вказано на недотримання відповідачем порядку черговості застосування методів визначення митної вартості.

Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності. Крім того, у строк, встановлений нормами Митного кодексу України, позивачем надано додаткові документи не в повному обсязі. Водночас, подані декларантом додаткові документи, на думку відповідача, також не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містили розбіжності. При цьому, відповідач зауважив, що застосовуючи резервний метод, він користувався ціновою базою ЄАІС ДФС, що використовувалася при винесенні оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним надавалися відповідачу усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2016, номер запису 10671020000024685 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності ТОВ "Сільпо-Фуд" за КВЕД згідно вказаного витягу є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код 10.71); виробництво готової їжі та страв (код 10.85); виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (код 10.89); дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код 11.01); виробництво виноградних вин (код 11.02); виробництво паперової маси (код 17.11); друкування іншої продукції (код 18.12); виробництво магнітних і оптичних носіїв даних (код 26.80); інші будівельно-монтажні роботи (код 43.29); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код 45.20); діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 46.17); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля напоями (код 46.34); оптова торгівля тютюновими виробами (код 46.35); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у. (код 77.39); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код 78.30); інші види діяльності із прибирання (код 81.29); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. (код 82.99); інша діяльність у сфері охорони здоров'я (код 86.90); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код 95.11); надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (код 96.09); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (код 47.11); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.24); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код 47.25); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.26); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код 47.99); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); складське господарство (код 52.10); Допоміжне обслуговування наземного транспорту (код 52.21); транспортне оброблення вантажів (код 52.24); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код 52.29; інша поштова та кур'єрська діяльність (код 53.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код 56.10); обслуговування напоями (код 56.30); інша діяльність у сфері електрозв'язку (код 61.90); комп'ютерне програмування (код 62.01); консультування з питань інформатизації (код 62.02); оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (код 63.11); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код 63.99); інші види грошового посередництва (код 64.19); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20); діяльність у сфері права (код 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту (код 69.20); консультування з питань оподаткування (код 69.20); технічні випробування та дослідження (код 71.20); дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (код 72.19); рекламні агентства (код 73.11); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (код 33.19); будівництво житлових і нежитлових будівель (код 41.20).

01.05.2019 між ТОВ "Сільпо-Фуд" (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товару №2200, згідно пункту 3.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, що вказаний нижче, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно з п. 3.1.1 зазначеного контракту,товаром у цьому контракті є посуд виготовлений із кам'яної кераміки під торговельною маркою "Marco Cervetti". Покупець доручає постачальнику здійснити маркування товару використовуючи торговельну марку "Marco Cervetti". Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал".

Відповідно до п. 4.1 контракту постачальник зобов'язується постачати товар партіями на умовах поставки FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до Інкотермс 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, що вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Обране сторонами місце поставки вказується в інвойсі.

Згідно з п. 4.3 контракту вказана в контракті, а також вказується в інвойсі на кожну окрему партію товару. Інвойси підписуються постачальником в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.4 контракту ціна товару, в тому числі, включає вартість тари (палет, упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки.

Відповідно до п. 4.5 контракту валютою контракту та валютою платежу сторони визначили долар США. Загальна сума контракту складається із суми всіх інвойсів.

Пунктом 4.9 контракту визначено, що строки оплати і поставки розраховуються в календарних днях окремо щодо кожної партії товару. Оплата здійснюється протягом 60 днів із дати видачі постачальником інвойсу, за умови отримання покупцем повного комплекту супровідних документів.

Згідно з п. 4.11 контракту постачальник повинен передати покупцю (транспортному агенту покупця) оригінали таких супровідних документів: інвойс - 6 примірників; пакувальний лист - 6 примірників; сертифікат про походження товару - 1 примірник; коносамент - 3 примірники;

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за агентським договором №1763 від 07.11.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ Україна".

1) 22.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/711963, в якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: "Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): -арт. 776405, Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; - арт.776406, Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; -арт. 776407, Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; -арт. 776412, Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6684 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай).

Рівень митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711963 становить 2,1539 дол. США за 1 кг.

Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/711963 від 22.08.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: пакувальний лист FZAMC19069В від 12.07.2019; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069В від 12.07.2019; коносамент SHZ2645711 від 17.07.2019; автотранспортну накладну №423477 від 21.08.2019; сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00329 від 18.07.2019; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019; виписку по рахунку б/н від 06.08.2019; платіжне доручення №4522 від 05.08.2019; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06.08.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7062 від 20.08.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-672 від 22.08.2019; прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; рахунок від виробника до продавця №INV201907076 від 13.07.2019; страховий поліс №15783 від 12.08.2019; контракт №2200 від 01.05.2019; договір страхування №101049808 від 15.05.2019; договір про перевезення №1763 від 07.11.2016; акт виконаних робіт UAІМ0323196 від 06.08.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14.08.2019.

22.08.2019 позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення, згідно якого за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711963 встановлено: 1) поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) в висновку від 22.08.2019 №Ц-672, посилання йде лише на прайс від 01.03.2019 (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками; 3) у рахунку від виробника до продавця №INV201907076 від 13.07.2019 зазначена 15% передплата, при цьому банківські документи відсутні; 4) відповідно до п.1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачено наявність Додатка №1, який є невід'ємним додатком до цього Договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Зазначений додаток №1 не надано до митного оформлення. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 12.08.2019 №15783, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у МД від 22.08.2019 №UA125220/2019/711963, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню. Перевірити правильність числового розрахунку страхової суми не має можливості. Оскільки з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): виписку з бухгалтерської документації; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 23.08.2019 вих. №1428 позивач повідомив відповідача, що декларантом ТОВ "Сільпо-Фуд" були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2019 №UA125000/2019/000502/2, згідно якого вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Київською митницею ДФС у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:

- з поданих декларантом документів неможливо підтвердити числове значення заявленої митної вартості;

- декларант відмовився від надання додаткових документів;

- у висновку від 22.08.2019 №Ц-672 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, а саме: сайт www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості;

- подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України;

- посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, за результатами якої встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані;

- декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. На письмову заяву декларанта від 23.08.2019 винесено рішення раніше 10 денного терміну. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: резервний метод - МД від 12.08.2019 №UA500040/2018/8437, рівень митної вартості - 3,86 дол. США/1 кг.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем 23.08.2019 подано нову митну декларацію №UА125220/2019/712002 із застосуванням фінансових гарантій, після чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

2) 23.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/711973, в якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: "Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): -арт. 776405, Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; - арт.776406, Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; -арт. 776407, Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; -арт. 776412, Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6620 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай).

Рівень митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711973 становить 2,1556 дол. США за 1 кг.

Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/711973 від 23.08.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: пакувальний лист FZAMC19069С від 12.07.2019; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069С від 12.07.2019; коносамент SHZ2645711 від 17.07.2019; автотранспортну накладну №8404 від 21.08.2019; сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00323 від 18.07.2019; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125220/2019/711960 від 23.08.2019; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06.08.2019; платіжне доручення №5358643 від 14.08.2019; довідка щодо транспортних витрат від 20.08.2019; виписку по рахунку б/н від 06.08.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-672 від 22.08.2019; комерційний інвойс від виробника від 13.07.2019; прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; страховий поліс №15799 від 13.08.2019; контракт №2200 від 01.05.2019; генеральний договір добровільного страхування від 15.05.2019; договір про перевезення №1763 від 07.11.2016; акт виконаних робіт UAІМ0323 від 06.08.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019;

23.08.2019 позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення, згідно якого за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711973 встановлено: 1) поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) в висновку від 22.08.2019 №Ц-672, посилання йде лише на прайс від 01.03.2019 (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками; 3) у рахунку від виробника до продавця №INV201907076 від 13.07.2019 зазначена 15% передплата, при цьому банківські документи відсутні; 4) відповідно до п.1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808 передбачено наявність Додатка №1, який є невід'ємним додатком до цього Договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Зазначений додаток №1 не надано до митного оформлення. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 12.08.2019 №15799, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у МД від 22.08.2019 №UA125220/2019/711973, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню. Перевірити правильність числового розрахунку страхової суми не має можливості. Оскільки з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): виписку з бухгалтерської документації; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 23.08.2019 вих. №1430 позивач повідомив відповідача, що декларантом ТОВ "Сільпо-Фуд" були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2019 №UA125000/2019/000504/2, згідно якого вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

- декларантом не надано додаткові документи, що свідчить про те, що декларантом не вжито заходів для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення;

- подані декларантом основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України;

- посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації, за результатами якої встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані;

- декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 21.08.2019 №UA408150/2018/19874, рівень митної вартості - 3,86 дол. США/1 кг.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем 23.08.2019 подано нову митну декларацію №UА125220/2019/712003 із застосуванням фінансових гарантій, після чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

3) 22.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/711964, в якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: "Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): -арт. 776409, Форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 25,3x17,2x6,5 см, 4888 шт; -арт. 776411, Форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 34x24x8 см, 8532 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай).

Рівень митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711964 становить 1,5217 дол. США за 1 кг.

Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/711964 від 22.08.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: пакувальний лист FZAMC19069G від 12.07.2019; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069G від 12.07.2019; коносамент SHZ2645711 від 17.07.2019; автотранспортну накладну №8464 від 21.08.2019; сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00325 від 18.07.2019; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019; документ №INV201907076 від 13.07.2019; платіжне доручення №4522 від 05.08.2019; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06.08.2019; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14.08.2019; довідка №7065 від 20.08.2019; виписку по рахунку б/н від 06.08.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-672 від 22.08.2019; прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; страховий поліс №15802 від 13.08.2019; контракт №2200 від 01.05.2019; договір страхування №101049808 від 15.05.2019; договір про перевезення №1763 від 07.11.2016; акт виконаних робіт UAІМ03231 від 06.08.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019.

22.08.2019 позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення, згідно якого за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711964 встановлено: 1) поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) в висновку від 22.08.2019 №Ц-672, посилання йде лише на прайс від 01.03.2019 (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками; 3) у рахунку від виробника до продавця №INV201907076 від 13.07.2019 зазначена 15% передплата, при цьому банківські документи відсутні; 4) документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 13.08.2019 №15802, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у МД від 22.08.2019 №UA125220/2019/711964, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню. Перевірити правильність числового розрахунку страхової суми не має можливості. Оскільки з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): виписку з бухгалтерської документації; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 23.08.2019 вих. №1422 позивач надав відповідачу такі документи, а саме: прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-672 від 22.08.2019; рахунок №INV201906172 від 22.06.2019; платіжне доручення щодо оплати товару №4522 від 05.08.2019; виписка по рахунках б/н від 06.08.2019; платіжне доручення щодо оплати перевезення №5358643 від 14.08.2019; акт виконаних робіт за договором перевезення UAІМ0323196 від 06.08.2019. У даному листі позивач повідомив відповідача, що декларантом ТОВ "Сільпо-Фуд" були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2019 №UA125000/2019/000503/2, згідно якого вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

- декларант відмовився від надання додаткових документів;

Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем 23.08.2019 подано нову митну декларацію №UА125220/2019/712006 із застосуванням фінансових гарантій, після чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

4) 23.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/711971, в якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: "Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): -арт. 776405, Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; - арт.776406, Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; -арт. 776407, Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; -арт. 776412, Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6656 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай).

Рівень митної вартості за митною декларацією №UA125220/2019/711971 становить 2,1551 дол. США за 1 кг.

Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/711971 від 23.08.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: пакувальний лист FZAMC19069H від 12.07.2019; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069H від 12.07.2019; коносамент SHZ2645711 від 17.07.2019; автотранспортну накладну №423476 від 21.08.2019; сертифікат про походження товару №19С4403А9865/00324 від 18.07.2019; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19.08.2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0293 від 16.08.2019; документ №INV201907076 від 13.07.2019; платіжне доручення №4522 від 05.08.2019; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06.08.2019; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14.08.2019; довідка №7058 від 20.08.2019; виписку по рахунку б/н від 06.08.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-673 від 22.08.2019; прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; страховий поліс №15803 від 13.08.2019; контракт №2200 від 01.05.2019; договір страхування №101049808 від 15.05.2019; договір про перевезення №1763 від 07.11.2016; акт виконаних робіт UAІМ03231 від 06.08.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019.

1) відповідно до п 3.1.1. Контракту, посуд виготовлений із кам'яної кераміки під торгівельною маркою "Marco Cervetti" покупець доручає постачальнику здійснити маркування Товару використовуючи торгівельну марку "Marco Cervetti". Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал". При цьому до митного оформлення не надано ліцензійний договір або інші розрахунки, тобто, неможливо підтвердити необхідність включення або відсутність такої необхідності сум роялті при митному оформлені;

2) умовами договору на перевезення передбачено (п.3.1.1) надавати замовнику розклад, тарифи та ін., проте до митного оформлення не надано інформацію щодо вартості тарифів. Перевірити достовірність декларування витрат понесених на транспортування не має можливості. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) на щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Оскільки з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): транспортні перевізні документи; виписку з бухгалтерської документації; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару(складені належним чином); копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та сумовою продажу оцінюваних товарів. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 23.08.2019 вих. №1431 позивач надав відповідачу такі документи, а саме: прайс-лист продавця б/н від 01.03.2019; комерційна пропозиція №01/05/2019 від 01.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-673 від 23.08.2019; рахунок №INV201906172 від 22.06.2019; платіжне доручення щодо оплати товару №4522 від 05.08.2019; виписка по рахунках б/н від 06.08.2019; платіжне доручення щодо оплати перевезення №5358643 від 14.08.2019; акт виконаних робіт за договором перевезення UAІМ0323196 від 06.08.2019; повідомлення №13082019/1 - додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019. У даному листі позивач повідомив відповідача, що декларантом ТОВ "Сільпо-Фуд" були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2019 №UA125000/2019/000509/2, згідно якого вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

- декларант відмовився від надання додаткових документів;

- у висновку від 23.08.2019 №Ц-673 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, а саме: сайт www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості;

- до митного оформлення надано прайс-лист продавця. Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України;

- декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: резервний метод - МД від 12.08.2019 №UA500040/2018/8437, рівень митної вартості - 3,86 дол. США/1 кг.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем 27.08.2019 подано нову митну декларацію №UА125220/2019/712094 із застосуванням фінансових гарантій, після чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 №UA125000/2019/000502/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000503/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000504/2 та від 23.08.2019 №UA125000/2019/000509/2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, з огляду на таке.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 спірних рішень про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, окрім твердження про те, що надані декларантом, документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У той же час, в ході розгляду даної справи судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів за ціною договору, розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Матеріали справи свідчать, що на виконання повідомлень від митниці декларанту позивачем надані пояснення відповідачу, відповідно до яких позивач повідомив митний орган, що ним митних декларацій №UA125220/2019/711963 від 22.08.2019 та №UA125220/2019/711973 від 23.08.2019 для підтвердження митної вартості разом з електронними деклараціями вже подавались документи щодо підтвердження витрат на перевезення вантажу, щодо підтвердження витрат на добровільне страхування вантажу та щодо підтвердження ціни товару.

Крім того, матеріали справи свідчать, що на виконання повідомлень від митниці декларантом позивач повідомив митний орган, що ним митних декларацій №UA125220/2019/711964 від 22.08.2019 та №UA125220/2019/711971 від 23.08.2019 для підтвердження митної вартості разом з електронними деклараціями вже подавались документи для підтвердження витрат на транспортування товару. При цьому, позивачем додатково було надано митному органу додаткові документи, а саме: прайс-лист продавця; комерційна пропозиція; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; рахунок №INV201906172 від 22.06.2019; платіжне доручення щодо оплати товару; виписка по рахунках б/н від 06.08.2019; платіжне доручення щодо оплати перевезення; акт виконаних робіт за договором перевезення; повідомлення №13082019/1 - додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019.

Отже, декларантом на повідомлення митного органу надано вичерпний перелік документів, а тому суд не погоджується з посиланням відповідача на неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом в повному обсязі запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом враховано, що у рішеннях про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №820/7133/15.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 "про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів". У зв'язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.

Стосовно доводів відповідача на непідтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на той факт, що однією з підстав прийняття рішення про коригування митної вартості №UА125000/2019/000509/2 від 23.08.2019 є той факт, що ТОВ "Сільпо-Фуд" не було підтверджено витрати на транспортування.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 11.11.2014 по справі №826/18223/13-а та від 16.12.2014 по справі №826/8398/14.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Сільпо-Фуд" разом з митними деклараціями до митного оформлення було подано: міжнародні автомобільні накладні; коносаменти; рахунки на оплату; договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ "Сільпо-Фуд" були надані копії акту виконаних робіт по договору перевезення та платіжного доручення на оплату послуг з перевезення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Відносно зауважень відповідача до поданих до митного оформлення прайс-листів, суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що однією з підстав прийняття рішень про коригування митної вартості є той факт, що ТОВ "Сільпо-Фуд" під час митного оформлення було надано прайс-лист не від виробника товару, а від його постачальника.

Пунктом 6 частини 3 статті 53 МК України прайс-лист визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, прайс-лист не передбачений в зазначеній нормі, а тому відсутність прайс-листа від виробника товару не є розбіжностями в документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Тобто, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 у аналогічній справі, де зазначив, що "Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості".

Щодо посилання відповідача на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на страхування товару, суд зазначає наступне.

Під час митного оформлення ТОВ "Сільпо-Фуд" для підтвердження витрат на страхування вантажу надано митному органу договір страхування та страховий поліс.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Так, положеннями п.4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 № №101049808 (далі - Договір страхування) страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.

Згідно із п.18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.

Положеннями абз. 2 ст. 10 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ "Сільпо-Фуд") оплачує Страховику (ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна") у порядку передбаченому цим Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.

У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.

Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою Страхова премія (грн.) = Страхова сума (грн.)*Страховий тариф (%).

Такої ж думки, щодо страхової суми та страхового тарифу, дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 11.11.2019 у справі №810/1819/16, в якій зазначено, що "При цьому, як зазначили в своїх рішеннях суди, страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою, в той же час розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.

Крім того, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06 грудня 2013 року №101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору), водночас згідно з п.3.6.3 цього ж договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід'ємною частиною договору

Отже, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід'ємною складовою Генерального договору.".

Водночас, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертних висновків від 22.08.2019 №Ц-672 та від 23.08.2019 №Ц-673 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішень про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даних експертних висновків.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 19.03.2019 у справі №810/4116/17.

Стосовно доводів відповідача щодо торгівельної марки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на той факт, що однією з підстав прийняття рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000509/2 від 23.08.2019 є те, що ТОВ "Сільпо-Фуд" не було не надано ліцензійний договір між ТОВ "Сільпо-Фуд" та Публічним акціонерним товариством "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпаративний Інвестиційний Фонд "Рітейл Капітал", який є власником торгівельної марки "Marco Cervetti".

Стосовно вищевказаного зауваження відповідача слід зазначити наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.07.2019 між ТОВ "Сільпо-Фуд" та Публічним акціонерним товариством "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпаративний Інвестиційний Фонд "Рітейл Капітал" була укладена додаткова угода №6 до Ліцензійного договору на право використання об'єктів інтелектуальної власності №РК-26/10/16-2 від 26.10.2016 (далі - Додаткова угода), за умовами якої ТОВ "Сільпо-Фуд" отримав право на використання торгівельної марки "Marco Cervetti".

Положеннями частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, наведене свідчить, що у ТОВ "Сільпо-Фуд" був відсутній обов'язок щодо надання ліцензійного договору, оскільки частиною 3 статті 53 МК України ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного оформлення ТОВ "Сільпо-Фуд" було підтверджено всі складові митної вартості товару.

Водночас, слід зазначити, що ненадання ліцензійного договору під час митного оформлення не могло жодним чином вплинути на рівень митної вартості, оскільки він не впливає на умови продажу товару, який було подано до митного оформлення. Більш того, слід зазначити, що ліцензійний договір укладено між резидентами України і всі платежі за договором здійснюються на митній території України та не повинні включатися до митної вартості товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (частина третя статті 57 МК України).

Частинами 4-8 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Стосовно доводів відповідача про те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів не виконані, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, що дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листах позивача.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено, що під час проведення консультацій декларанта позивача зобов'язано надати додаткові документи.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №826/25605/15.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у Київської митниці ДФС підстав вважати надану позивачем інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Щодо посилання відповідача в обґрунтування прийняття рішення про коригування митної вартості на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, суд зазначає таке.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ "Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила:

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною третьою статті 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Втім, жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У той же час, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, слід зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

При цьому суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

Беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про безпідставність зазначення Київською митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджено документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятих Київською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент їх прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішень обставин, зокрема, в спірних рішеннях лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме.

Так, суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірні рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12262,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2019 №5499681.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 №UA125000/2019/000502/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000503/2, від 23.08.2019 №UA125000/2019/000504/2 та від 23.08.2019 №UA125000/2019/000509/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 12262 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.

Попередній документ

87502380

Наступний документ

87502382

Інформація про рішення:

№ рішення:	87502381
№ справи:	320/5872/19
Дата рішення:	28.12.2019
Дата публікації:	13.02.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (19.05.2021)
Дата надходження:	28.04.2021
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень