17 січня 2020 року м. Київ Справа № 320/573/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1)Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, 2)Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач-1), Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач-2), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 28.03.2017 № 34 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб; визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії; зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу пенсію за періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та за жовтень 2018 року у загальному розмірі 60441,37 грн негайно після проголошення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення, яким скасовано дію довідки про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, прийнято відповідачем-2 без встановлення обставин, які б підтверджували факт повернення позивача до покинутого місця постійного проживання.
Крім того, позивач стверджує, що відповідачем-1 у вказані вище періоди припинено виплату йому пенсійних виплат з підстав, не передбачених частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Представники відповідачів позов не визнали, надали суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що посадові особи Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Так, представник відповідача-2 зазначив, що відсутність особи, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, за місцем реєстрації більше 90 днів є безумовною підставою для скасування дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII.
У свою чергу представник відповідача-1 пояснив, що територіальним органом Пенсійного фонду України отримано інформацію щодо тривалої (понад 90 днів) відсутності позивача за місцем проживання від Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, а також рекомендації Міністерства фінансів України за результатами проведення верифікації соціальних виплат, що відповідно до абзаців 4 та 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, є підставами для припинення виплати позивачу соціальних (пенсійних) виплат.
Представник відповідача-1 також звернув увагу на те, що виплату позивачу пенсії за віком за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 та за жовтень 2018 року у загальному розмірі 60441,37 грн буде проведено Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій за минулий період.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/573/19 та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
28.03.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернута позивачу без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 підготовче засідання відкладено на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено строк проведення підготовчого провадження та призначено наступне підготовче засідання.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі № 320/573/19 та здійснено заміну відповідача - Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України та отримує пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується даними, наведеними у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 та пенсійному посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому позивачу 06.04.2011 Пенсійним Фондом України (а.с. 22, 24-28).
Судом встановлено, що у травні 2015 року позивача взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія довідки від 27.05.2015 № 3225001269 (а.с. 33).
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Бориспільської районної державної адміністрації, оформленим у вигляді протоколу від 09.12.2016 № 20, позивачу припинено виплату пенсії за віком у зв'язку з наявністю інформації про його відсутність за місцем проживання (а.с. 104).
У березні 2017 року рішенням Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 34 скасовано дію довідки від 27.05.2015 № 3225001269, якою позивача взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII.
У подальшому рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Бориспільської районної державної адміністрації, оформленим у вигляді протоколу від 13.07.2018 № 25, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком з серпня 2018 року (а.с. 120).
Листом від 30.01.2019 № 1228/04 Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача про те, що виплату позивачу пенсії за віком за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 та за жовтень 2018 року буде проведено територіальним органом Пенсійного фонду України після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій за минулий період (а.с. 29).
Крім того, у цьому ж листі зазначено, що підставою для припинення виплати позивачу пенсії у жовтні 2018 року, яку в подальшому поновлено з листопада 2018 року, стало отримання територіальним органом Пенсійного фонду України рекомендацій Міністерства фінансів України за результатами проведення верифікації соціальних виплат.
Вважаючи бездіяльність відповідача-1, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії за віком у наведені вище періоди, а також рішення відповідача-2 від 28.03.2017 № 34, яким скасовано довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.
При цьому за змістом пунктів 1 та 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (частина друга статті 5 Закону № 1058-IV).
Таким чином, нормативно-правовим актом, який визначає підстави для припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку здійснення пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV.
Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися лише у випадках, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав, за наявності яких пенсіонеру припиняється виплата пенсії.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 положення цього пункту визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного Рішення); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
При цьому преамбулою до Закону № 1058-IV встановлено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У свою чергу зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом, прийняття якого у свою чергу належить до виключної компетенції Верховної Ради України.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яку в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Як вже зазначалось судом вище, Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області позивачу призупинено виплату пенсії за віком у період з 01.01.2017 по 31.07.2018 у зв'язку з наявністю у територіального органу Пенсійного фонду України інформації про відсутність позивача за місцем проживання (рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Бориспільської районної державної адміністрації, оформлене у вигляді протоколу від 09.12.2016 № 20), а у жовтні 2018 року - отриманням рекомендацій Міністерства фінансів України за результатами проведення верифікації соціальних виплат.
Водночас Закон № 1058-IV не передбачає таких підстав для припинення виплати пенсії як відсутність особи за місцем її проживання або отримання рекомендацій Міністерства фінансів України.
Жодних інших обставин та/або виключних підстав для припинення виплати позивачу пенсії за віком, визначених Законом № 1058-IV, представником відповідача-1 у відзиві на позовну заяву не наведено та у листі від 30.01.2019 № 1228/04 не зазначено.
Крім того, розпорядчих документів, винесених територіальним органом Пенсійного фонду України з метою призупинення виплати позивачу пенсії, відповідачем-1 суду не подано.
При цьому факт невиплати позивачу нарахованої пенсії у наведеному вище розмірі відповідачем-1 не заперечується.
Суд також звертає увагу відповідача - 1 на те, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України окремого порядку проведення пенсійних виплат за минулий період, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії, не є підставою для позбавлення особи такого права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.02.2014 справа «Пічкур проти України» зазначив, що користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, у вказаному рішенні Європейського Суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на пенсію та її одержання за відсутності підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи бездіяльність Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії у періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та у жовтні 2018 року, на її відповідність положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, призупиняючи позивачу виплату пенсії за віком у наведені вище періоди з підстав відсутності особи за місцем проживання та отримання рекомендацій Міністерства фінансів України, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом № 1058-IV.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що виявилась у невиплаті позивачу пенсії у періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та у жовтні 2018 року, є протиправною.
Відповідно до положень частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За наведених обставин, беручи до уваги те, що право позивача на виплату пенсії за віком та його статус як внутрішньо переміщеної особи відповідачем-1 не заперечується, з огляду на те, що нарахування пенсійних виплат територіальним органом Пенсійного фонду України продовжувалось після припинення їх виплати, водночас піддано формальним обмеженням з підстав та у спосіб, які суперечать положенням Конституції України та Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу пенсію за періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та за жовтень 2018 року у загальному розмірі 60441,37 грн.
При цьому в силу приписів частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У свою чергу відповідно до частин першої та другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що рішення суду, яким суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певні дії на користь особи, яка звернулась до суду, підлягає виконанню лише після набрання ним законної сили, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 60441,37 грн негайно після проголошення судового рішення задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 28.03.2017 № 34, яким скасовано дію довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи, суд враховує наступне.
За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 12 цього Закону визначено виключний перелік підстав, за наявності яких дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підлягає скасуванню із внесенням відповідних відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, серед яких, зокрема, повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця постійного проживання.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 Закону № 1706-VII).
Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Пунктом 7 цього ж Порядку передбачено, що у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.
Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Держприкордонслужба протягом п'яти робочих днів безоплатно подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення на його запит інформацію про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, із зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, які передують даті подання відповідного запиту (пункт 8 Порядку № 365).
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що у грудні 2016 року Управлінням соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області проведено обстеження фактичного місця проживання позивача, за наслідками якого складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 24.11.2016 № 475.
Зі змісту наведеного вище акта вбачається, що ОСОБА_1 за місцем його проживання на момент проведення обстеження був відсутній, у зв'язку з чим посадовою особою відповідача-2 залишено письмове повідомлення про необхідність явки позивача протягом трьох робочих днів з дати складення акта до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з метою проходження фізичної ідентифікації.
За поясненнями представника відповідача-2, з огляду на неявку позивача до уповноваженого структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, Управлінням соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області зроблено запит до Державної прикордонної служби України щодо виїзду позивача за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За наслідками отримання листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.03.2017 № 0.64-8565/0/15-17 про перетин позивачем - ОСОБА_1 - державного кордону України, рішенням Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 28.03.2017 № 34 скасовано дію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 27.05.2015 № 3225001269 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII.
При цьому наведений вище лист, який покладено відповідачем-2 в основу оскаржуваного рішення, не містить дати, часу, напряму перетину позивачем державного кордону України та кількості днів його відсутності на території України.
Крім того, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження факту отримання позивачем письмового повідомлення про необхідність з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації, а також повторного направлення суб'єктом владних повноважень рекомендованим листом повідомлення аналогічного змісту, представником відповідача-2 суду не подано.
Враховуючи викладене, беручи до уваги недотримання посадовими особами відповідача-2 порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 28.03.2017 № 34, яким скасовано дію довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В силу приписів частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн згідно квитанцій від 04.02.2019 № 77 та 13.02.2019 № 39119279 (за дві позовні вимоги немайнового характеру).
При цьому принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
З огляду на викладене, витрати позивача у сумі 1536,80 грн, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розмірі 768,40 грн та Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 03193778, місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4) від 28.03.2017 № 34 про скасування дії довідки про взяття ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на облік особи як внутрішньо переміщеної особи.
3.Визнати протиправною бездіяльність Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37838060, місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4), що виявилась у невиплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії у періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та у жовтні 2018 року.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, 40) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за періоди з 01.01.2017 по 31.07.2018 та за жовтень 2018 року у загальному розмірі 60441 (шістдесят тисяч чотириста сорок одна) грн 37 коп.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6.Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
7.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, 40) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
8.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 03193778, місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.