ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" лютого 2020 р. справа № 300/2040/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 25 000,00 грн., -
16.10.2019 року Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості на суму 25 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтею 267 Податкового кодексу України не сплатив в дохід місцевого бюджету податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, внаслідок чого утворено податковий борг в сумі 25 000 грн.
Ухвалою від 21.10.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в періоди: з 02.12.2019 року по 10.01.2020 року перебував у відпустці та з 11.01.2020 року по 14.01.2020 року перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Згідно вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
04.07.2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 229563-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25 000 грн. (а.с.11).
Згідно довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.10.2019 року сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.10.2019 року становить 25 000 грн. (а.с.9).
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати транспортного податку з фізичних осіб, визначення платників такого податку, об'єкта та бази оподаткування встановлено статтею 267 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Як зазначено в підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України з метою нарахування транспортного податку з фізичних осіб вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Так, Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 13 вищевказаної Методики встановлено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Порядок обчислення та сплати транспортного податку регламентовано пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 267.6.3. пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України з 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 року за № 229563-13 позивачем було надіслано на адресу відповідача, яке ним отримано 01.09.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).
Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України).
Транспортний податок є місцевим податком, що сплачується власниками легкових автомобілів і зараховується до місцевого бюджету. Згідно підпункту 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Однак, згідно матеріалів справи, відповідач транспортний податок за 2016 рік в сумі 25 000 грн. у встановлені строки не сплатив.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" за № 8991-25 за узгодженим грошовим зобов'язанням на суму 25000 грн. (а.с. 10).
Згідно пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, утворює податковий борг.
Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням за платежем транспортний податок з фізичних осіб, корінцем податкової вимоги, інтегрованою карткою платника податку та довідкою позивача про борг (а.с.9-11, 13-15).
Наявність заборгованості відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення суду.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума 25 000 грн. є узгодженою та являється податковим боргом ОСОБА_1 перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належать податок на майно.
Згідно з підпунктом 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з транспортного податку.
Сума податкового боргу, що виникла в результаті несплати транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн. у відповідності до статтей 10 та 265 Податкового кодексу України, підлягає стягненню до місцевого бюджету.
Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість зі сплати транспортного податку відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559), адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Панікар І.В.