ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" лютого 2020 р. справа № 300/1596/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2019/00179 та визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2019/00179 від 25.01.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху (а.с.46-48).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.87-88).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00179 від 25.01.2019 року.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду разом з додатками (а.с.60-64, 65-85). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 МК України, а саме підтверджуючих сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості. В товаросупровідних документах вартість зазначено у валюті USD а заявлена митна вартість в іншій валюті CAD. Декларантом не було надано документів на підтвердження витрат на транспортування.
Зазначено, що декларант погодився з рішенням про коригування № UA206060/2019/000151/2 подав і оформив митну декларацію № UA206060/2019/401972 від 09.02.2019 року заявивши самостійно вартість 34725,00 CAD за резервним методом. Також., звернуто увагу на те, що при відсутності в митного органу інформації на ідентичні чи подібні ТЗ, декларант наділений правом згідно МКУ, надавати за наявності такі відомості.
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.91-95), а відповідачем надано заперечення (а.с.102-103), де сторонами викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо обставин, наведених у вказаних заявах по суті.
Також, представником позивача подано на адресу суду додаткові письмові пояснення (а.с.110-111).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
20.10.2018 року позивачем придбано у нерезидента First Choice Auto salvage LTD транспортний засіб - легковий автомобіль, марки CHEVROLET, модель EQUINOX, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1490 см.куб, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2019 що підтверджується рахунком-фактурою б/н від 20.10.2018 (а.с.17,18).
Митним брокером ПП «Присілок» в інтересах ОСОБА_1 подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № UA206060/2019/400154 (а.с.15,16), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме легковий автомобіль бувший у використанні, марки CHEVROLET, модель EQUINOX, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - бензин, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1490 см.куб, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2019, кількість місць -5, тип кузова - універсал, колісна формула -4х4, наявні сліди пошкоджень аварійного характеру та транспортується не власним ходом, пошкодження: передній та задній бампери, ліве заднє крило, ліві задні двері, задня ліва фара, кришка багажника, лако-фарбове покриття , спрацьовані подушки безпеки.
Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 9800,00 CAD - графа 22, 42 митної декларації (а.с.15).
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок-фактуру б/н від 20.10.2018, декларацію про походження товару 9000 від 29.12.2018, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/00032 від 02.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16.10.2018, внутрішній договір доручення ННО171791 від 27.12.2018, Інші некласифіковані документи: б/н від 29.12.2018, митну декларацію країни відправлення № MRN19PL402010NS276GA0 від 02.01.2019, паспортний документ НОМЕР_4 від 05.11.2018, паспортний документ НОМЕР_5 від 12.11.1997, паспортний документ НОМЕР_8 від 08.12.1999.
Судом встановлено, що 09.01.2019 року Івано-Франківською митницею ДФС митний пост «Коломия» було розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
А у разі відсутності експертний висновок про вартість автомобіля підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.75).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року, згідно якого митну вартість визначено робочою групою ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Спрацювання профіля ризику АСАУР 105-2, 106-2 «Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1», валюта - USD, вартість - 25975,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.13-14).
Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206060/2019/00179, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску)товарів (а.с.11-12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нормою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як встановлено судом вище, декларантом надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, такі як, рахунок-фактура (інвойс) б/н від 05.02.2019 року (а.с.18), декларація про походження товару за № 9000 від 29.12.2018 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2018/00032 від 02.01.2019 року (а.с.19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 16.10.2018 року (а.с.20-21), внутрішній договір доручення №ННО171791 від 27.12.2018 (а.с.22), інші некласифіковані документи б/н від 29.12.2018, копія митної декларації країни відправлення №MRN19PL402010NS276GAO від 02.01.2019 року (а.с.23), паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо неподання позивачем повного переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зважає на таке.
Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах мало місце складання рахунку (UCDA used vehicle bill of sale) від 20.10.2018, продавець FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6, покупець - ОСОБА_1 . На переконання суду такий документ можна класифікувати як письмовий договір купівлі-продажу. Отже, декларантом подано документ, визначений пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України.
З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, як зазначено у відзиві на позов, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено нижче.
Перелік документів, визначених в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремих документів на транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) із залученням відповідного суб'єкта господарювання (оплати таких послуг) і страхування самого товару при митному оформленні представлено не було.
При цьому, відповідач не подав докази проведення із декларантом консультацій щодо витребування документів з приводу транспортування товару.
Розглядаючи доводи відповідача щодо неподання декларантом необхідних документів суд, в першу чергу, зазначає, що оскаржуване Рішення від 25.01.2019 не містить посилання на неподання документів, визначених в частині 2 статті 53 МК України, і відповідно не містить такої підстави для його прийняття як «не подання декларантом документів про фактичну оплату за товар, документів про транспортування, документів щодо визначення валюти за яку було придбано транспортний засіб USD чи CAD». Про такі обставини представник відповідача вказує у відзивів на позовну заяву, посилаючись на зміст консультацій проведеної із позивачем, не пояснюючи суду про причини обґрунтування власної позиції за обставинами, які не відображені у рішенні, яке є предметом оскарження.
Також, слід перевірити, чи мало місце проведення консультації, та які саме документи посадова особа відповідача витребовувала у позивача.
Так, митний орган надав суду роздруківку за 09.01.2019 "Початок митної консультації", проведеної між декларантом і Митницею (а.с.75). Із змісту такої консультації слідує, що відповідач вимагав подати виключно:
- якщо рахунок сплачено, банківський платіжний документ;
- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
На таку вимогу декларант 09.01.2019 скерував посадовій особі Митниці листа від 09.01.2019 продавця автомобіля, в якому чітко зазначено «вартість автомобіля становить 9800 канадських доларів». У вказному листі продавця автомобіля також, наведено телефон та електронну адресу продавця і зазначено, що при виникненні питань стосовно даного інвойсу звертатись за телефоном або на електронну адресу. (а.с.29-30).
Представлений витяг із програмного комплексу «АСМО Інспектор» в розділі «Повідомлення декларанту» містить лише відомості про «Початок митної консультації» 09.01.2019, «Надіслання Рішення» 25.01.2019 і «Надіслання Рішення» 25.01.2019.
Про проведення інших консультацій митний орган будь-яких доказів не надав.
Відтак, суд констатує про відсутність у поданих Митницею матеріалах доказів на підтвердження обставин про витребування додаткових документів, перелік яких міститься в частині 2 статті 53 МК України, в тому числі транспортно-супровідних документів (щодо оплати вартості таких послуг), документів щодо визначення валюти за яку було придбано транспортний засіб USD чи CAD», ненадання яких, як вважає відповідач, стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
В силу вимог статті 55 МК України посадової особи митного органу наділені правом на проведення усної консультації, втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.
Одними із підстав прийняття оскаржуваного рішення від 25.01.2019 митний орган у відзиві визначив «не надання платіжного документу на підтвердження заявленої митної вартості; в товаросупровідних документах вартість зазначається в валюті USD, а заявлена митна вартість вже в іншій валюті CAD; декларантом не надано документів на підтвердження витрат на транспортування», однак письмової вимоги (письмового запитування) представником відповідача суду не надано.
Разом з тим, передумовою для витребування таких документів є - у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посадова особа Митниці не надали суду докази доведення до відома декларанта про наявність будь-яких обставин, які зумовлюють застосування положень частини 3 статті 53 МК України, і проведення із цього приводу консультацій.
У зв'язку із тим, що митний орган у відзиві на позов не заперечує подання 08.01.2019 декларантом усіх документів, визначених у графі « 44» митної декларації UA206060/2019/400154, то вимога про повторне їх надання під час консультації, як мінімум, є незрозумілою та не логічною.
Така обставина свідчить про протиправність дій (формальностей) посадових осіб митного органу, вчинених при здійсненні митного контролю.
З приводу доводів відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження витрат на транспортування суд зазначає таке.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснює причини не визначення у оскаржуваному рішенні як передумови для виникнення сумнівів щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, такої підстави як «ненадання документів на підтвердження витрат на транспортування».
Верховний Суд в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17 сформував наступний правовий висновок «…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення».
Відтак, в силу вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, та зазначає про безпідставне і необґрунтоване посилання у розгляді даної справи на обставини що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Оскаржуване рішення, не містить роз'яснення та самого розрахунку вартості витрат на транспортування, втому числі з посиланням на декларацію країни відправлення (супровідний експортний документ).
Суд не заперечує про обставину купівлі декларантом транспортного засобу в Канаді.
Як вже відзначено вище відповідно до частини 4 статті 53 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 53 МК України.
За змістом пунктів 5, 6 частини 10 статті 53 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Таким чином, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.
Позивач і його представник у адміністративному позові жодним чином не пояснюють обставини потрапляння до митного кордону України транспортного засобу.
Зважаючи на місце придбання автомобіля (Канада) та місце здійснення митного оформлення (Держава України), то декларант повинен був скористатися послугами повітряного або морського транспортування і вартість таких витрат мала б бути включена позивачем до митної вартості транспортного засобу.
Втім, як свідчить оскаржуване рішення Митниця не здійснювала коригування митної вартості із її збільшенням на певну суму виключно із додаванням вартості транспортних послуг, а виходила із інших фактичних даних, визначених на основі програмно-інформаційного комплексу АСАУР, про протиправність застосування якого зазначено нижче по тексту рішення суду.
В той же час, в силу вимог пунктів 5, 6 частини 10 статті 53 МК України коментовані витрати повинні включаються до митної вартості за умови, якщо вони фактично понесенні покупцем (декларантом).
При цьому, за змістом абзацу 2 частини 8, частин 9 і 21 статті 53 МК України додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
В матеріалах справи, відсутні будь-які документи про залучення декларантом суб'єкта господарювання для транспортування автомобіля, в тому числі морським чи повітряним шляхом. Відповідачем фактичних доказів наявності таких обставин не надано.
Зважаючи на вказане у суду і у відповідача відсутні документи із об'єктивними даними, які підтверджують документально витрати на транспортування товару, та які б піддавалися обчисленню.
Неналежними суд вважає доводи відповідача про неприйнятність митної вартості товару у зв'язку із тим, що в товаросупровідних документах вартість зазначається в валюті USD, а заявлена митна вартість вже в іншій валюті CAD.
Відповідно до рахунку (UCDA used vehicle bill of sale) від 20.10.2018, позивачем як покупцем транспортного засобу «Шевроле Еквінокс, VIN НОМЕР_1» сплачено продавцю FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6, разом 9800.00 $, в тому числі депозит готівка 500 (а.с.18).
Сплату позивачем, продавцю FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6 за вказаний транспортний засіб, коштів готівкою у розмірі 9800 $ підтверджено листом продавця від 09.01.2019 (а.с.30).
З приводу зазначення символа «$» у рахунку від 20.10.2018 та у листі від 09.01.2019, то суд зазначає, що канадський долар (англ. Canadian dollar, фр. Dollar canadien; код: CAD) - офіційна валюта Канади. Як і всі долари своїм символом має $, але за потреби вирізнити від інших доларових валют використовується символ C$ (Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.). Отже , символом канадського долара може бути $ або C$. Літерний код CAD.
За змістом вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що як і в попередньому випадку такі аргументи не містяться серед підстав прийняття Рішення від 25.01.2019, а тому на їх посилання у відзиві на позов суд вважає безпідставним.
В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно частини статті 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За приписами частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації UA206060/2019/400154, визначено за основним (1) методом (а.с.15-16).
До вказаної митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.
Доводи позивача свідчать про те, що рахунок-фактура (invoice) від 20.10.2018, і лист від 09.01.2019 це єдині документи, видані і оформлені за участю продавця «FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6» в Канаді, і які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 9800,00 $ канадських доларів. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 , відсутні.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (invoice) від 20.10.2018, листа продавця «FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6» від 09.01.2019, в тому числі будь-які відомості про надходження від компетентних органів Канади чи іншої країни, через яку товар переміщувався транзитом, інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля марки CHEVROLET, модель EQUINOX, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від ОСОБА_1 готівкою коштів в сумі 9 800,00 канадських доларів САD та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019, відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).
Суд вказує на протиправність зроблених Митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактури (invoice) від 20.10.2018.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Cуд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
Відповідач не аргументовано не доведено, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Відповідач під час здійснення митного контролю спірного товару, не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за придбаний автомобіль.
З позиції відповідача, викладеної у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а сааме підтверджуючих сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості.
Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.
Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок-фактура (invoice) від 20.10.2018 і лист продавця транспортного засобу від 09.01.2019.
Переклад наведених документів з англійської мови на українську, який наявний в матеріалах справи, виконаний перекладачем «Володимир Осадчук», і засвідчений його підписами та відтисками штампів (а.с.18, 30).
В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу документів, виконаного перекладачем « ОСОБА_3 ».
Відповідач не вказав суду на будь-які обґрунтовані застереження щодо такого перекладу.
Системний аналіз змісту тексту перекладеного документа свідчить, що між позивачем і продавцем, 20.10.2018, укладений договір купівлі-продажу (vehicle bill of sale), який засвідчує факт набуття декларантом у власність ТЗ за ціною 9 800,00 канадських доларів, яку ОСОБА_1 , оплати в день підписання договору.
Про факт придбання і перереєстрації автомобіля свідчить копія Свідоцтва про право власності за НОМЕР_9 від 16.10.2018 та його переклад на українську мову (а.с.20, 21).
В спірному випадку у суду відсутня підстави приходити до висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Зміст письмової консультації свідчить, що коментовані документи пропонувалися до надання декларантом в ході провченої 09.01.2019 консультації (а.с.38).
Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату «банківський платіжний документ», який може бути виданий виключно у випадку оплати по «рахунку» через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова йде про обставину оплати в готівковій формі за «рахунком-фактурою (інвойсом)».
Так, «invoice» згідно із англійської мови на українську мову перекладається в значенні «рахунок-фактура (інвойс)».
Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по «рахунку», як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом «б» пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також Правила №1118).
У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою (invoice) від 20.10.2018, листом продавця від 09.01.2019, які є одними із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту «б» пункту 2 Розділу І Правил №1118 підтверджує митну вартість товару та є одними із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.
Розрахунок через фінансову установу не мав місце, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач при митній консультації.
В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
В той же час, суд звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15 (провадження №К/9901/13155/18), ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі «неподання позивачем запитуваних митним органом документів» та не обґрунтування «числових розбіжностей у вартості товару», є безпідставним і протиправним.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:
- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);
- у поданих документах наявні всі відомості, які підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.
З урахуванням вказаного, за умови подання декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури (invoice) від 20.10.2018, виданого та складеного продавцем «FIRST CHOICE AUTO SALVAGE LTD, Regina Road, Woodbridge, Ontario L4L 8L6» на придбання ОСОБА_1 автомобіля марки CHEVROLET, модель EQUINOX, номер кузова - НОМЕР_1 , за змістом якого позивач оплатив готівкою вартість автомобіля в сумі 9 800,00 канадських доларів, а продавець дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
Як висновок вказаному вище, доводи відповідача про неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваних рішення не зазначено згідно якого методу відбулося коригування митної вартості.
З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.
Так як за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, то суд відзначає, що при розгляді справи Митниця подала відомості із відповідного програмного забезпечення «Центральна база даних» Державної митної служби України - «Рівень цін по Центральній базі Даних (ЦБД)» (а.с.84).
На переконання суду такі відомості не можливо врахувати у справі як належний доказ, виходячи із того, що відповідачем не надано пояснень, як за обставини спрацювання програмного забезпечення АСАУР із ризиком - «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів», митний орган не в змозі надати конкретні докази, у відношенні до яких здійснено порівняння ТЗ позивача із ідентичним товаром, втім за нижчою ціною. Причини не можливості подання таких доказів відповідач не вказав.
В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частинами 4 і 5 Графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Розділу ІІ «Опис граф Рішення» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також Правила №598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2019 UA206060/2019/000151/2, в ній не зазначено посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.
Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.
Одночасно, оскаржуване Рішення від 25.01.2019, серед іншого, містить запис «…Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1, вартість» (а.с.14).
Відповідачем не представлено такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.
Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.
Незважаючи на вказане, Рішення від 25.01.2019 має запис «…вартість, вартість 25 975,00».
Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 25.01.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - «митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».
Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Слушними є доводи позивача про те, що митним органом не подано доказів і пояснення про врахування пошкодження ТЗ і його фактичного технічного стану внаслідок експлуатації на час митного оформлення товару.
Так, Додатковий аркуш до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.01.2019 за № UA20903/2018/00032 у розділі «наявні пошкодження, ознаки експлуатації» містить запис передній та задній бампери, ліве заднє крило, ліві задні двері, задня ліва фара, кришка багажника, пошкоджено лакофарбове покриття, спрацьовані подушки безпеки (а.с.19).
Відповідачем не ведено у відзиві чи враховано такі ушкодженні і стан експлуатації ТЗ при визначенні у Рішенні від 25.01.2019 митної вартості (25975.00 USD), обрахунок такого коригування не надано.
Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення декларантом митної вартості товару за основаним (першим) методом, яка підтверджується рахунком-фактурою (invoice) від 20.10.2018 на придбання позивачем автомобіля марки CHEVROLET, модель EQUINOX, номер кузова - НОМЕР_1 , за ціною 9 800,00 САD.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 25.01.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає таке.
Предметом оскарження у спірних правовідносинах є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00179 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.
Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).
Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду також гарантовано підпунктом «б» пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.
Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206060/2019/00179 тарішення про коригування митної вартості товарів за №UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року.
Не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із оформлення нової митної декларації із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 34 725,00 САD.
Суд, не погоджується із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у декларації №UA206060/2019/401972 від 06.02.2019 року митної вартості «коригування» (графа 45) в сумі 719894,67 грн., так як позивач у такій декларації у графі 42 визначив ціну товару 9800,00 CAD, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної декларантом у тій же графі 42 первинної митної декларації № UA206060/2019/400154.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00179 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №30/05 від 30.05.2019 (а.с.97), ордер серії ІФ №017391 від 05.09.2019 (а.с.96), додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2019 (а.с.107) квитанція №255690 від 23.09.2019 про оплату коштів згідно договору про надання правничої допомоги №30/05 від 30.05.2019 та додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2019 у розмірі 10 000,00 грн.(а.с.108), акт прийому-передачі послуг №23/09 від 23.09.2019 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом (а.с.109).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5767,88 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.1416497251.1 від 22.07.2019 на суму 1536,80 грн. (а.с.3) та квитанції №23.151.1/31355624 від 07.08.2019 на суму 4231,08 грн. (а.с.54) та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., сплачені згідно квитанції №255690 від 23.09.2019 (а.с.108).
Крім того, позивач просить відшкодувати на його користь витрати пов'язані з перекладом документів, доданих до позовної заяви згідно рахунку від 24.06.2019 та акту виконаних робіт від 24.06.2019 в розмірі 950,00 грн. (а.с.41, 42).
З цього приводу суд зазначає таке.
Позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати позивачем долучено до позовної заяви рахунок від 24.06.2019 та акт виконаних робіт від 24.06.2019, виданих підприємцем ОСОБА_4 - особою, яка вчинила відповідний переклад (а.с.41,42).
Суд зазначає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлені права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.
Згідно статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Позивач, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов'язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою. Витрати позивача на виконання цього обов'язку не відносяться до витрат пов'язаних із розглядом справи судом.
При цьому, слід відрізняти залучення перекладача на підставі цивільно-правових угод до офіційного перекладу документів складених іноземною мовою від участі перекладача допущеного або призначеного судом згідно статті 71 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, вказані витрати не відносяться до витрат пов'язаних із розглядом справи, будь-яких інших дій щодо забезпечення права особи на перекладача при розгляді справи в суді, а також залучення такого перекладача судом не здійснювалось.
Враховуючи наведене суд зазначає, що витрати позивача, понесені на оплату послуг перекладача, не підлягають стягненню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206060/2019/00179 від 25.01.2019.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206060/2019/000151/2 від 25.01.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 5767 (п'ять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 88 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Івано-Франківська митниця ДФС (ідентифікаційний код 39640261), адреса: вул.К.Данила, 20, м.Івано-Франківськ, 76010.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.