07 лютого 2020 року Справа № 280/723/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної міграційної служби в Запорізькій області в особі Заводського районного відділу у місті Запоріжжя (690106, м. Запоріжжя, вул. Посадочна, 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби в Запорізькій області в особі Заводського районного відділу у місті Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка не полягає у не вклеюванні фотокартки у паспорт позивача у формі книжечки; зобов'язати відповідача вклеїти фотокартку до паспорта позивача у формі книжечки, оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях); зобов'язати відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду у вигляді вибачення у зручній формі.
Також, позивач просить звільнити від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як за подання позову про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено випадки не сплати судового збору,зокрема, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання відповідача вчинити певні дії та зобов'язання відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду. Відтак, суд зазначає, що позивачем заявлено й інші вимоги, звільнення від сплати судовим збором яких не передбачено вказаною статтею Закону України «Про судовий збір».
Суд вважає за необхідне зауважити, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 132, 133, 241,248, 256 КАС України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення відсплати судового збору відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя О.О. Артоуз