Справа № 404/7939/19
Номер провадження 2/404/2084/19
06 лютого 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Гуйван О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю, просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , на підставі договору дарування посвідченого 05 травня 2000 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф., по реєстру № 2083. Судові витрати просив залишити по фактично понесеним.
В обґрунтування позовних вимоги зазначено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 серпня 2003 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.І., по реєстру № 3627 належить на праві спільної часткової власності ? частина житлового будинку під АДРЕСА_1 , що підтверджується архівною довідкою ОКП «КООБТІ» № 53834 від 24 липня 2019 року та договором купівлі-продажу.
ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, посвідченого 05 травня 2000 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф. по реєстру № 2083 належить на праві спільної часткової власності ? частина житлового будинку під АДРЕСА_1 , що підтверджується архівною довідкою ОКП «КООБТІ» № 53834 від 24 липня 2019 року.
Вказано, що починаючи з 28 вересня 2006 року ОСОБА_1 фактично володіє та користується ? частиною житлового будинку, яка належить ОСОБА_2 , оскільки між ними була досягнута усно домовленість про купівлю-продаж цієї частини будинку і 28 вересня 2006 року ОСОБА_2 отримав від дружини позивача - ОСОБА_3 3000 грн. за належну йому ? частину будинку та зобов'язався посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріуса, про що ним, при свідкові ОСОБА_4 , була написана розписка. Обставини так склалися, що за життя посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу ОСОБА_2 не встиг.
ОСОБА_2 був самотньою людиною та потребував сторонньої допомоги, сім'я ОСОБА_5 йому таку допомогу надавали - організовували його лікування та побут, допомагали матеріально.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 листопада 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 3279. Сім'я ОСОБА_5 , власним коштом організувала та здійснила обряд поховання.
Спадкоємці за законом першої та інших черг, а також спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_2 відсутні.
Весь цей час з моменту смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 відкрито добросовісно володіють та користуються частиною будинку, що належала ОСОБА_2
Навесні 2007 року обидві частки житлового будинку - належна ОСОБА_1 та частка, яка належала ОСОБА_2 були об'єднані в одну спільну частку зі спільним входом та стали складати спільне житлове приміщення зі спільними комунікаціями і саме так воно використовується з травня 2007 року до теперішнього часу.
Весь цей час позивач з дружиною проживають у об'єднаній частці, ремонтували її, облагороджували прибудинкову територію, сплачували земельний податок тощо.
Вважає, що зазначені обставини свідчать про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю щодо ? частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, під АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком про вартість майна - ? частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею цілого житлового будинку 155,5 кв.м., житловою площею 99,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14 серпня 2019 року складає - 125 750 грн.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання /а.с.28-29/.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.42-43/.
Представник позивача - адвокат Звіздун А.М. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсяг та просив задовольнити.
Представник відповідача надав заяву, відповідно якої просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що у 2006 році між позивачем та ОСОБА_2 в усній формі було укладено договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, яка належала останньому за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою виконання умов договору, 28 вересня 2006 року дружиною позивача ОСОБА_3 було передано ОСОБА_2 3000 грн., який в свою чергу зобов'язався завірити документи на продаж у нотаріуса. На підтвердження вказаного ОСОБА_2 склав розписку. Вказане відбувалось в присутності свідка ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 66 років, про що в Книзі реєстрації смертей 27 листопада 2006 року, зроблено відповідний актовий запис за № 3279. Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 27 листопада 2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції /а.с.5/.
Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку під відкладальною умовою від 22 серпня 2003 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_1 ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 /а.с.7-8/.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 3231952, від 01 квітня 2004 року, ? частка будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2003 року належить ОСОБА_1 /а.с.9/.
Відповідно до архівної довідки, номер: 53834 від 24 липня 2019 року, за архівними даними реєстрових книг Обласного комунального підприємства «КООБТІ», за станом до 01 січня 2013 року, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_2 - ? ч. (приватна спільна часткова), Договір дарування від 05 травня 2000 року/ Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєва Г.Ф.; ОСОБА_1 - ? ч. (приватна спільна часткова), договір купівлі-продажу від 22 серпня 2003 року № 3627/ Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.І.; ОСОБА_7 - ? ч. (приватна спільна часткова), договір дарування від 09 квітня 2004 року № 4-666/ Друга Кіровоградська державна нотаріальна контра /а.с.6/.
25 липня 2019 року був виготовлений технічний паспорт № НОМЕР_3 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10-17/.
Відповідно до висновку про вартість майна - ? частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 , ринкова вартість ? частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 14 серпня 2019 року склала 125 750 грн., без ПДВ /а.с.22/.
Позивач та його дружина організували поховання ОСОБА_2 , що підтверджується договором-замовленням про надання ритуальних послуг, передбачених Мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, необхідних для організації поховання /а.с.21/.
Відповідно до повідомлення Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 від 25 листопада 2019 року, з заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 спадкоємці не звертались. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось /а.с.33-35/.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю виходить з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить на праві власності іншій особі.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Основною підставою для застосування набувальної давності як підстави для виникнення права власності у користувача майном є те, що майно щодо якого ставиться таке питання є таким, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
В своїх роз'ясненнях ВС зазначає, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Враховуючи, що вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах. Позивач добросовісно володіє будинком більше десяти років, проводить поточні ремонти та сплачує всі комунальні платежі, протягом всього періоду володіння квартирою ніхто не оскаржував право позивача на володіння та користування цим майном. При цьому протягом вищевказаного періоду позивач володів даною квартирою безперервно, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Незважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 95, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, посвідченого 05 травня 2000 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Соєвою Г.Ф., по реєстру № 2083.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ).
Відповідач: Управління комунальної власності Міської ради міста Кропивницького (місце заходження: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна 41, код ЄДРПОУ 37623993).
Повний текст рішення суду складено 11.02.2020 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда