Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1637/19
Провадження № 2/382/145/20
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
10 лютого 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, в котрому зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 1985 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 1985 року вона являються власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 . З 28 жовтня 1988 року в даному будинку зареєстрована онучка позивачки - ОСОБА_2 , яка в 2013 році покинула належний позивачці будинок та переїхала до житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 . Однак, незважаючи на інше місце проживання відповідачка добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає. Разом з тим, за комунальні послуги відповідачка не сплачує, будинком не цікавиться, не ставиться до нього як до свого постійного єдиного місця проживання, її особистих речей в будинку немає. У користуванні житлом ніхто ніколи відповідачці не перешкоджав. В той же час, під час звернення позивачів до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської РДА з метою призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, з'ясувалося, що оскільки в належному позивачам будинку зареєстрована відповідачка по справі при призначені субсидії буде братися її дохід, що в свою чергу зменшить розмір державної допомоги. Таким чином, прописка відповідачки у належному позивачці будинку, створює їй перешкоди у володінні та користуванні своїм майном, чим позбавляє її можливості в повній мірі використовувати свій об'єкт права власності та негативно впливає на її матеріальний стан, що порушує її права. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Відзиву щодо позову та клопотань до суду не направила, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки та покази свідка, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Так, в судовому засіданні, свідок ОСОБА_3 , яка є сестрою відповідачки показала, що ОСОБА_2 є онукою позивачки, вона вийшла заміж та виїхала з будинку АДРЕСА_1 , будинком не цікавиться, речей її в будинку немає, комунальні платежі за будинок не сплачує, в будинку не проживає біля 10 років.
Так, в судовому засіданні з копії паспорта (а.с. 5-6), копії свідоцтва про право власності від 25 травня 1985 року (а.с. 7), копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 травня 1985 року (а.с. 8), копії реєстраційного посвідчення (а.с. 9), копії будинкової книги (а.с. 10-11), акта обстеження від 06.09.2019 року (а.с. 12) видно, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 . В даному будинку з 28.10.1988 року зареєстрована відповідачка по справі ОСОБА_2 , яка у 2013 році, зібравши всі свої речі, покинула місце реєстрації, в даному будинку її особистих речей немає, вона не сплачує комунальні послуги.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положенням ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для особистого проживання, проживання членів сімї, інших осіб і мають право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно роз'яснень у п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 25.03.1999 року у справі "Ятрідіс проти Греції" (заява № 31107/96) зазначив, що володіння майном повинно бути законним.
У відповідності з приписами частини 2 статті 405 ЦК України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачка не цікавиться даним будинком, не сплачує комунальні платежі, виїхала з даного будинку, минув певний поміжок часу, суд вважає, що вимоги позову підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 280-283, 279, 141, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 405 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 11 лютого 2020 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О.А.