Справа № 369/8823/19
Провадження № 2/369/21/20
Іменем України
21.01.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Дубас Т.В.,
при секретарі - Мазурик Д.С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
Свої позовні вимоги мотивує наступним.
Вона, ОСОБА_2 , є донькою нині покійної ОСОБА_3 . Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 . Факт споріднення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 , яке засвідчує факт зміни прізвища.
Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763, яка належала ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №347949.
На момент смерті із ОСОБА_3 проживав її батько ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 та довідкою № №02-26/398.
Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦПК України ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Проте внаслідок поганого стану здоров'я ОСОБА_4 не зміг здійснити документальне оформлення прав на спадкове майно і не отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті дружини - ОСОБА_5 .
На сьогоднішній день вона розпочала процес прийняття спадщини після її батька ОСОБА_4 .
За наведених вище обстави до складу спадкового майна не включена земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763.
Нормативне обґрунтування
ЇЇ матері, а потім і її батьку, на законних підставах, належала земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763.
Згідно положень законодавства вона є спадкоємицею ОСОБА_4 , а також відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги і після ОСОБА_3 , і має право отримати у спадок земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763. Інших спадкоємців, окрім неї, немає.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як наслідок перелічених вище обставин вона має право отримати у спадок земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763.
Однак, так як її право власності на майно, в порядку спадкування, не визнане державою, - воно підлягає захисту в судовому порядку.
Обґрунтування способу захисту цивільного права
Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
В п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» детально роз'яснено, що «право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р.: «При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статі, так само як і іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).»
Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі наведених вище положень законодавства Позивач може реалізувати своє право власності на спадкове майно зареєструвавши право власності на нього в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Позовна заява подається з приводу майна, яке розташоване у Києво-Святошинському районі Київської області. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позовна заява подається до Києво-Святошинського районного суду Київської області - за місцезнаходженням майна.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини є належними відповідачами у вказаній категорії справ оскільки вони ініціюють процес визнання спадщини відумерлою внаслідок її неприйняття належними спадкоємцями.
Визначення суми судового збору і очікувана сума судових витрат
Відповідно до пп. 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Вартість земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763, згідно відомостей державного земельного кадастру, дорівнює 17210 грн. 00 коп., що підтверджується витягом про нормативно-грошову оцінку.
Відповідно до вказаного положення Закону України "Про судовий збір" сума судового збору складатиме 768 грн. 40 коп.
Відповідно до п.9 ч.З ст.175 ЦПК України повідомляю, що додаткових судових витрат, у зв'язку з поданням позовної заяви, судовим розглядом справи не планую.
При винесенні рішення у справі просить не покладати на відповідача обов'язку щодо відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 4, 174, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст.15, 16, 392 Цивільного Кодексу України просить визнати право власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763.
Відповідач Бузівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просить слухати справу за відсутності її представника.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 , є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .
Факт родинних відносин ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 , яке засвідчує факт зміни прізвища.
На час смерті ОСОБА_3 їй на праві власності належала земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763, площею 0,1155 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №347949.
На момент смерті ОСОБА_3 разом з нею проживав її чоловік ОСОБА_4 - батько позивачки що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 та довідкою № №02-26/398.
11 січня 2019 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений Гасановою Дариною Миколаївною, секретарем Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстраційним номером 2, за яким він все належне йому майно заповів ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивачкою не надано доказів про те, що ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем першої черги до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який постійно проживав разом з нею на час відкриття спадщини, а відповідно і про те, що все майно належне їй на час смерті набуте ним в порядку спадкування.
З матеріалів справи не виключається наявність інших спадкоємців першої черги до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , які постійно проживали разом з нею на час відкриття спадщини.
Посилання позивачки про те, що складу спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не включена земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763 (або її частина) жодним доказом не підтверджене, оскільки, як вказано вище, він прийняв належне йому спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Доказів про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 позивачка не надала, а тому земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 32224808000:11:004:0763 площею 0,1155 га (або її частина) не може бути в судовому порядку визнана її власністю в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
9 жовтня 2019 року під час розгляду справи позивачка подала заяву № 73 приватному нотаріусу Києво-Святошинський районний нотаріальний округ Київської області Чемериській Наталії Володимирівні, якою 9 жовтня 2019 року заведена спадкова справа № 19/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Києво-Святошинський районного нотаріального округу Київської області Чемериською Наталії Володимирівни від 9 жовтня 2019 року на підставі ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272 ЦК України відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (кадастровий номер 32224808000:11:004:0763) площею 0,1155 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що спадкоємець ОСОБА_2 пропустила строку для прийняття спадщини.
Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 19/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ст. 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно до ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Ст. 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Ст. 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Строки для прийняття спадщини встановлені ст. 1270 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно ст. 1271 Цивільного кодексу України, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.
Ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
На підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 373, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1233 -1236, 1261, 1268 - 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79, 81, 83, 131, 152, 158 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Бузівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Повний текст рішення виготовлений 10.02.2020 року.
Суддя: Дубас Т.В.