Справа № 357/12879/19
2/357/769/20
Категорія 65
іменем України
11 лютого 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на наступні обставини.
Їй, ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності належить житлове приміщення - квартира по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 30 листопада 2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.01.2007 року, номер витягу 13323054.
Станом на 07.11.2019 року в житловому приміщенні - квартирі зареєстровані 6 осіб: ОСОБА_1 ( позивач ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ( відповідач ) відповідно до Довідки про місце проживання та склад сім'ї № 10107 від 07.11.2019 року, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради.
Зареєстровані та постійно проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
01 лютого 2018 року розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.
Відповідач в цьому житловому приміщенні - квартирі зареєстрований, хоча фактично виїхав з лютого 2018 року і по теперішній час не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач 23.03.2019 року відповідно до договору дарування частки квартири, подарував ОСОБА_4 належну йому на праві спільної часткової приватної власності 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач, добровільно виселився і вивіз усі належні йому речі з житлового приміщення - квартири, тобто добровільно змінив своє місце проживання, з таких обставин, втратив право користування житловим приміщенням - квартирою з зазначеного часу.
Просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою по АДРЕСА_1 ( а. с. 1-2 ).
Ухвалою судді 05 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12 годину 00 хвилин 14 січня 2020 року ( а. с. 20-21 ).
Ухвалою суду від 14 січня 2020 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15 годину 00 хвилин 11 лютого 2020 року ( а. с. 29-30 ).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, 14.01.2020 року за вх. № 983 судом отримано заяву, в якій остання просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує ( а. с. 27).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с.32 ), а також поштове повідомлення про вручення ( а. с. 33 ).
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача ОСОБА_1 .
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Ухвалою суду від 11.02.2020 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить житлове приміщення - квартира по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 30 листопада 2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.01.2007 року, номер витягу 13323054 ( а. с. 9 ).
Станом на 07.11.2019 року в житловому приміщенні - квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані 6 осіб: ОСОБА_1 ( заявник ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про місце проживання та склад сім'ї № 10107 від 07.11.2019 року, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради ( а. с. 5 ).
З Акту № 315 від 06 листопада 2019 року вбачається, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слів власника/співвласника/наймача та сусідів з лютого 2018 року по теперішній час не проживає відповідно до реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 6 ).
Відповідно до договору дарування частки квартири від 23 березня 2019 року, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 належну йому на праві спільної часткової приватної власності 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 10 ).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 01 лютого 2018 року, серія НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області вбачається, що 01 лютого 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 25 ( а. с. 8 ).
Звертаючись з вищезазначеною позовною заявою позивачка наголошує на тому, що реєстрація відповідача у вищевказаному приміщені порушує її права щодо вільного розпорядження своєю власністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки, відповідач та позивач розірвали шлюб 01 лютого 2018 року, відповідач ОСОБА_2 хоча зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживає з лютого 2018 року по теперішній час та належну йому на праві спільної часткової приватної власності 1/4 частку вищевказаної квартири останнім було подаровано ОСОБА_4 , тому позивачем у справі доведено що відповідач втратив статус члена сім'ї власника, більше року не проживає у спірному будинку, витрат по утриманню майна не несе.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення,звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 768,40 гривень, сплата яких документально підтверджено ( а. с. 12 ), то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у розмірі 768,40 гривень понесені останньою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, ст.150 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 254, 263 - 265, 273, 274- 279, 280, 284, 289 ЦПК України, ст.ст. 41, 124 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 гривень ( сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст заочного рішення виготовлено 11 лютого 2020 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов