Справа №359/9655/19
Провадження №2/359/906/2020
7 лютого 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
В жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 21 серпня 2010 року сторони уклали шлюб. Під час якого в них народилась дочка ОСОБА_3 . Позивач не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_2 просить суд розірвати шлюб.
ОСОБА_2 не з'явилась у судове засідання. В п.3 прохальної частини позовної заяви позивач просить розглянути цивільну справу за її відсутності.
Відповідач позов визнає та не заперечує проти його задоволення.
Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 21 серпня 2010 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВРАЦС Бориспільського МРУЮ Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений відповідний актовий запис за №377. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2010 року (а.с.4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 2010 року (а.с.5).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ОСОБА_2 не бажає жити однією сім'єю з відповідачем. Збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_1 не допускається.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.1). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 21 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділ реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений відповідний актовий запис за №377, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець