Справа № 357/1398/20
1-кс/357/268/20
07 лютого 2020 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_3 про арешт майна (оригіналу довідки за № 178 від 18.01.2015 року), -
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України майора юстиції ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам кримінального провадження за № 42019110360000061 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за ознаками кримінального правопорушення 25.06.2019 року, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.
З клопотання вбачається, що у провадженні СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження за №42019110360000061 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів військової прокуратури Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато військовою прокуратурою Білоцерківського гарнізону на підставі звернення Білоцерківського МРВ ГУСБУ у м. Києві та Київській області про можливе вчинення колишніми військовослужбовцями та посадовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.
05.02.2020 під час допиту в якості свідка ОСОБА_4 вказав про обставини отримання ним довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №178 від 18.01.2015.
На підставі письмової заяви свідка ОСОБА_4 від 05.02.2019 вказана довідка долучена до матеріалів кримінального провадження за № 42019110360000061.
Прокурором зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування перевіряються достовірність обставин отримання порання ОСОБА_4 в період часу 26.12.2014, оскільки відповідно до наказу командувача сектором «Б» за №165 від 22.12.2014 ОСОБА_4 проходив військову службу був задіяний у проведенні антитерористичної операції, у складі 72 Окремої механізованої бригади, лише в період часу з 03.08.2014 по 21.08.2014.
Таким чином, на думку прокурора, вказана довідка може містити ознаки підробки, а тому виникає необхідність у залученні судового експерта.
05.02.2020 постановою прокурора надану свідком ОСОБА_4 оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за № 178 від 18.01.2015 визнано речовим доказом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження.
Прокурор військової прокуратури Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_3 до суду на розгляд клопотання не з'явився. Про день та час розгляду був повідомлений належним чином. До слідчого судді надав заяву, в якій просив розглядати клопотання у його відсутності та підтримав клопотання за вище викладених обставин, просив його задовольнити в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 про день час та розгляд клопотання повідомлений належним чином про що у справі мається телефонограма від 06.02.2020 року за № 57, про причини неявки до суду не повідомлено.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Вказані підстави необхідно диференціювати залежно від мети застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Як вбачається з матеріалів клопотання, оригінал довідки вже визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження, а тому слідчий суддя виключає можливість його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтере су суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності [6; 7; 8; 9; 10]
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_3 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є те, що вказана вище довідка за №178 від 18.01.2015 року може містити ознаки підробки, а тому виникає необхідність у залучені судового експерта.
Враховуючи те що ОСОБА_5 під час допиту в якості свідка 05.02.2020 року добровільно надано довідку для долучення її до матеріалів кримінального провадження, про що свідчить копія заяви яка міститься в матеріалах клопотання (а.с.42)., а тому в задоволені клопотання прокурора про накладення арешту слід відмовити оскільки відпала необхідність.
ОСОБА_4 не заперечує проти приєднання довідки до матеріалів справи, в заяві зазначає, що дану довідку ним надано добровільно для проведення ряду відповідних експертиз, про що свідчить його заява в матеріалах клопотання. Також відповідно до постанови від 05.02.2020 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні та доручення їх до матеріалів кримінального провадження довідка № 178 від 18.01.2015 року визнана речовим доказом, та зберігається при матеріалах справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України,-
В задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1