Справа № 348/1024/18
1-кп/350/36/2020
30 січня 2020 року селище Рожнятів
Колегія суддів Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018090000000197 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2019 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.153 КК України
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.153 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить суд продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою мотивуючи тим, що розгляд кримінального провадження триває, а термін тримання під вартою обвинуваченому закінчується 04 лютого 2020 року, ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, тому вважає, що є всі підстави для продовження строку тримання під вартою.
Захисник просила не задовільняти клопотання прокурора, а змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 погодився з думкою свого захисника.
Вислухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 06 грудня 2019 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 04 лютого 2020 року.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що станом на день розгляду клопотання прокурора продовжують існувати ризики, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, зокрема, суд вважає, що такими ризиками є ймовірність переховування ОСОБА_5 від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідка, експерта у цьому кримінальному провадженні.
Отже, на час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризик, який раніше був підставою для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпав, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню.
Крім зазначених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.153 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вік обвинуваченого та стан його здоров'я, сімейний стан, а тому достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, суд вважає виправданим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , і безпідставним клопотання його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Крім цього, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, у суду немає підстав для визначення розміру застави, оскільки обвинуваченому інкримінуються вчинення злочину із застосуванням насильства.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 196 КПК України, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 331 КПК України, колегія суддів -
Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білогородка, Ізяславського району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_1 продовжити на 60 днів - до 15 години 30 березня 2020 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого за ст.153 ч.3 КК України ОСОБА_5 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , прокурору, захиснику та направити начальнику ДУ" Івано-Франківська установа виконання покарань ( № 12).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 діб після її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.
Головуючий суддя:
Судді :