Справа №345/461/20
Провадження № 1-кп/345/179/2020
11.02.2020 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 кримінальне провадження про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).
З обвинувального акту вбачається, що злочин вчинено за наступних обставин:
ОСОБА_4 , маючи на меті незаконно заволодіти чужим майном - бюджетними коштами для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, шляхом обману, приховавши обставини, що впливають на призначення і виплату допомоги, 13.09.2018 року надала в Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (далі - Управління), необхідні документи, в тому числі заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в період з 01.09.2018 до 28.02.2019. При цьому діючи умисно, з корисливих мотивів та іншої особистої заінтересованості, будучи попередженою, що подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім'ї, тягне за собою відмову в призначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, внесла відомості про те, що вона, здійснює догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, та інших доходів не має. На підставі поданих документів їй призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї з 01.09.2018 до 28.02.2019 і розпочато виплати. Однак, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 в період з 27.09.2018 до 17.11.2018 перебувала за кордоном, тобто у вказаний період, догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, не здійснювала.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном - бюджетними коштами для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, ОСОБА_4 знову звернулась в Управління 11.03.2019, та діючи умисно, з корисливих мотивів та іншої особистої заінтересованості, будучи попередженою, що подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім'ї, тягне за собою відмову в призначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, вносила до декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, відомості про те, що вона здійснює догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, та інших доходів не має. На підставі поданих документів їй було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї в період з 01.03.2019 по 31.08.2019 і здійснювались виплати. Однак, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_4 в період з 10.06.2019 до 24.08.2019 перебувала за кордоном, тобто у вказані періоди догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, не здійснювала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п. 10 Постанови Кабінету міністрів України № 250 від 24.02.2003 соціальна допомога не призначається у випадках, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
Таким чином, ОСОБА_4 шляхом обману (шахрайства), незаконно, на підставі її заяв та декларацій отримала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у періоди часу з 01.09.2018 до 28.02.2019 та з 01.03.2019 до 31.08.2019, внаслідок чого незаконно заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 36 117,12 грн. (тридцять шість тисяч сто сімнадцять гривень дванадцять копійок).
30.01.2020 між сторонами кримінального провадження - прокурором та підозрюваною, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості.
Із змісту угоди вбачається, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнала свою вину у вчиненому злочині та активно сприяла розкриттю злочину.
Сторони дійшли згоди, що за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ст. 190 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки обвинувачена на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, а також щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи ту обставину, що між обвинуваченою та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч. 1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
При цьому, в судовому засіданні обвинувачена зазначила, що вона розуміє права визначені ст. 474 ч. 4 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз'яснені, визнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч. 1 КК України, підтвердила обставини, викладені у пред'явленому їй обвинуваченні та надала згоду на призначення узгодженого сторонами кримінального провадження покарання.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 не заперечив щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Представник потерпілого - Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Прокурор вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, як таку, що відповідає вимогам закону.
Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 року, суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість "будь - якого кримінального обвинувачення".
Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі "Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства"). А також у рішеннях в справах "Леонід Лазаренко проти України" від 28.10.2010 року та "Боротюк проти України" від 16.12.2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що " … ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі "Сейдович проти Італії")".
Суд переконався у підготовчому судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
До обставин, що пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки її зміст, а порядок укладання відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, очевидною можливістю виконання нею взятих на себе за угодою зобов'язань.
Підстав для відмови у затвердженні угоди відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 314, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.01.2020, укладену в м. Калуш, в рамках кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 190 ч. 1 КК України, між прокурором Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Речові докази: довідку про виплати державної соціальної допомоги здійснені ОСОБА_4 за період з вересня 2018 по лютий 2019 року; завірену копію заяви ОСОБА_4 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг № 20607 від 13.09.2018 на 1 арк.;завірену копію декларації ОСОБА_4 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 12.09.2019 на 2 арк.;завірену копію рішення про призначення державної соціальної допомоги ОСОБА_4 за період з вересня 2018 по лютий 2019 року; завірену копію заяви ОСОБА_4 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг № 10848 від 11.03.2019 на 1 арк.;завірену копію декларації ОСОБА_4 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 11.03.2019 на 2 арк.;завірену копію рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї № 10846 від 13.03.2019 на 1 арк.;завірену копію заяви ОСОБА_4 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг № 12712 від 05.09.2019 на 1 арк.;завірену копію декларації ОСОБА_4 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 04.09.2019 на 2 арк.;завірену копію відповіді акту №530 про результати перевірки декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_4 від 09.09.2019 року; завірену копію рішення про припинення виплат державної соціальної допомоги ОСОБА_4 від 12.09.2019 року; завірену копію довідки про переплату № 1764 на 1 арк.;завірену копію рішення про відмову в наданні соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_4 від 12.09.219; повідомлення ОСОБА_4 про припинення надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 21.01.2020 № 189/64-17 на 1 арк.; які знаходяться при матеріалах кримінального провадження №42020091080000003 - залишити при даних матеріалах.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст.394 КПК України, а саме: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; 3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя :