Справа № 340/190/17
Провадження № 1-кп/346/219/20
11 лютого 2020 р.м. Коломия
Колегія суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12017090000000014 від 17 січня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п. 10, 152 ч. 4 КК України,
На розгляді Коломийського міськрайонного суду знаходиться дане кримінальне провадження.
В судове засідання на 11 лютого 2020 року прокурор зобов"язувався забезпечити явку свідків обвинувачення та потерпілу ОСОБА_8 для дальшого дослідження доказів по справі.
В зв"язку з неявкою вказаних осіб прокурор просить суд винести постанову про примусовий привід свідків, а стосовно неявки потерпілої, яка по його даних перебуває за кордоном, то вказані обставини він додатково з"ясує і по можливості її явку забезпечить.
З"ясувавши думку учасників судового розгляду колегія суддів прийшов до висновку про доцільність задоволення вказаного клопотання.
Також прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки такий у нього закінчується 16 лютого 2020 року, а всі ризики, які враховувалися при обранні вказаного запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились і запобігти їм, шляхом застосування інших, більш м"яких запобіжних заходів неможливо через невідповідність характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченої даному запобіжному заходу.
Обвинувачений та його захисник проти продовження строку тримання під вартою заперечили. В свою чергу звернулися до суду із обгрунтованим клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м"який. На їх думку, стороною обвинувачення помилково зроблено висновок про причетність ОСОБА_9 до інкримінованих злочинів, а докази по кримінальному провадженні зібрані із істотним порушенням встановлених вимог. Вважають, що належних доказів наявності ризиків, визначених кримінальним процесуальним законодавством, які дають підстави утримувати обвинуваченого під вартою прокурором не наведено, а обвинувачений знаходиться під вартою без вироку суду вже більше трьох років, тому, посилаючись на ст. 197 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та численні рішення Європейського суду з прав людини, рахують, що у даному кримінальному провадженні мають місце істотні порушення норм кримінального процесуального законодавства щодо дотримання розумних строків судового розгляду та розумних строків тримання обвинуваченого під вартою в умовах слідчого ізолятора, що є порушенням його прав, а тому просять змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши заявлені клопотання, взявши до уваги думки учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами статті 331 ч.1 КПК України визначено, що суд зобов"язаний розглянути клопотання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов"язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Згідно правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі "Харченко проти України" та у п. 170 рішення Суду у справі "Лабіта проти Італії", таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.
На даний час по вказаному провадженню досліджуються усні докази.
Оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які визначено покарання від десяти до п"ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, колегія суддів вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому, реальними залишаються ризики можливого ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, вчинення нових злочинів та здійснення тиску на свідків і потерпілих при звільненні з-під варти.
Таким чином, колегія суддів виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про неможливість зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого на домашній арешт.
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, колегія суддів вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 термін дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 139-143, 327, 331, 336, 372 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора задовольнити. Клопотання захисника відхилити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 11 квітня 2020 року.
Судове засідання по кримінальному провадженню № 12017090000000014 від 17 січня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 2 п. 10, 152 ч. 4 КК України відкласти на 14:30 год. 31 березня 2020 року.
Копію ухвали направити начальнику дільниці СІЗО при ДУ "Коломийської виправної колонії № 41".
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3