Справа №: 343/2636/19
Провадження №: 2/0343/152/20
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Керніцького І.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Оленюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/2636/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання-,
Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі ј частини усіх видів його заробітку до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Свої вимоги мотивує тим, що 17 липня 1999 року між нею та відповідачем було укладено шлюб у виконкомі Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. 23 лютого 2010 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
Від шлюбу вони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , який на даний момент навчається на другому курсі Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету за спеціальнісю «Автомобільний транспорт» денної форми навчання, де навчається на контрактній основі.
Відповідач на утримання сина матеріальної допомоги не надає, незважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити. Вона не в змові самостійно утримувати їхнього сина, у зв'язку з тим, що йому необхідні кошти на оплату навчання, проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, що й зумовило необхідність звернення до суду. Інші особи, щодо яких відповідач має аліменти зобов'язання - відсутні.
З метою досудового врегулювання спору вона неодноразово зверталися до відповідача з вимогою добровільної сплати відповідної суми коштів на утримання дитини, але останній на них ніяк не реагує. Тому вона змушена звернутись до суду з цією позовною заявою.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак скерувала на адресу суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.
Ухвалою суду від 15.01.2020 підготовче провадження у справі № 343/2636/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву від 04.02.2020 (вх. №840/2020 від 04.02.2020), в якій просила розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Від відповідача будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань та відзиву на позов до суду не надходило.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Паскал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Буряк проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
судом встановлено, що у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.12.2001, запис №8 (а.с.6).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області вбачається про те, що 23.02.2010 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №25 (а.с.2).
Відповідно до довідки №9 613 від 24.12.2019, виданої Долинською міською радою, встановлено про те, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.7).
Як свідчить довідка №3105 від 24.12.2019, видана Стрийським коледжом Львівського національного аграрного університету, ОСОБА_3 дійсно є студентом другого курсу за спеціальністю «Автомобільний транспорт» Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету денної контрактної форми навчання (а.с.3).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо участі відповідача в утриманні їх повнолітнього сина, який продовжує навчатися, до досягнення останнім двадцяти трьох років.
Оцінка суду:
дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. 8 ст. 7 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини).
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічна норма, викладена і в ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства".
Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Згідно зі ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частина 1 статті 199 СК України вказує, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до п. 20 роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється студентом другого курсу за спеціальністю «Автомобільний транспорт» Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету денної контрактної форми навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги для забезпечення можливості навчатись у ВУЗі, оплачувати послуги громадського транспорту на проїзд до навчального закладу, додаткові послуги навчального закладу, пов'язані з придбанням спеціального одягу, продуктів харчування, підручників, проживання за місцем його знаходження, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Таким чином, суд, виходячи з вищеописаних вимог ч. 1 ст. 200 СК України, враховуючи позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів у відсотковому відношенні із середньостатистичної зарплати, вважає, що при вирішенні даного позову про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатись, при умові його підставності, розмір аліментів слід визначати у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 та ч. 2 ст. 200 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріального допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, а також з врахуванням можливостей самої повнолітньої дочки (сина) нести таке утримання.
Даючи оцінку доводам сторін, суд приймає до уваги, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, законом встановлено його обов'язок надавати матеріальну допомогу синові, оскільки останній продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливостей надавати таку допомогу, відповідачем не доведено, тому виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін та обставини, визначені в ст. 182 СК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, починаючи з 26.12.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 840,80 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст. 81, 141 ЦПК України, ст.ст. 7, 79, 141, 181, 182, 199, 200 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII, та керуючись ст.ст. 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчатись, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Стягнення аліментів розпочати з 26 грудня 2019 року і проводити до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840,80 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Долинського районного суду І.І.Керніцький