Справа № 750/14410/19
Провадження № 2/750/321/20
04 лютого 2020 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Логвіної Т.В.,
при секретарі Руденок В.О.,
за участю представників сторін та позивача,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить встановити у якості факту, що має юридичне значення, ту обставину, що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Хрещате, Козелецького району, Чернігівської області та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 року проживав у якості члена сім'ї наймача житлового приміщення без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Неданчичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, проживала з 1978 року у квартирі АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чернігові.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що мешканка м. Чернігова ОСОБА_3 у 70-х-80-х роках минулого століття виступала наймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом із нею у якості члена сім'ї проживала її племінниця ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 у жовтні 1988 року, рішенням Деснянського районного народного суду м. Чернігова від 17 січня 1989 року у цивільній справі № 2-240/89 за ОСОБА_2 фактично було визнано самостійне право на вказане житло, яке виникло у останньої як у члена сім'ї померлої ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів від 13 березня 1989 року № 77 «Про відкриття особових рахунків по ЖЕУ району» ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Зі збігом певного часу після розірвання ОСОБА_1 шлюбу із ОСОБА_5 , що було зареєстровано 16 грудня 1983 року, між заявником та ОСОБА_2 , яка не перебувала у шлюбі, виникли фактичні шлюбні відносини. При цьому, впродовж тривалого часу ОСОБА_1 залишався зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_2 , фактично проживаючи однією сім'єю разом із ОСОБА_2 спочатку за вказаною адресою, с потім - за зареєстрованою адресою місця проживання останньої. Після одноособової приватизації та подальшого відчуження належного йому житла по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був зареєстрованим за своїм нинішнім місцем проживання з 30 січня 2006 року на підставі особистої письмової заяви ОСОБА_2 . Жодна інша особа не набувала права користування квартирою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 та/або з ОСОБА_1 , а та само не проживала за вказаною адресою на постійній основі. Жодної іншої угоди щодо порядку користування жилим приміщенням, у розумінні частини 2 статті 65 ЖК УРСР, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося. Впродовж багатьох років ці особи жили разом однією родиною, мали спільний бюджет, утворюваний за рахунок заробітних плат, а потім пенсій, удвох вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу. При цьому, питання укладення офіційного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не розглядалося, оскільки у цьому не вбачалося більш-менш достатньої необхідності. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.
З метою реалізації передбаченого частиною 1 статті 106 ЖК УРСР права як особа, яка постійно проживала із ОСОБА_2 та залишилася проживати у квартирі АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради. У відповідь на дану заяву, йому було повідомлено, що, на думку даного КП, ОСОБА_1 не є членом сім'ї ОСОБА_2 у розумінні статті 64 ЖК УРСР, був зареєстрований за місцем власного проживання як піднаймач, а отже, для визнання його наймачем за раніше укладеним ОСОБА_2 договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача після смерті вказаної особи ОСОБА_1 спочатку необхідно звернутися до суду для визнання його членом сім'ї ОСОБА_2 .
Подібна ситуація об'єктивно викликає необхідність судового захисту житлових прав заявника.
Позивач стверджує, що ним ніколи не укладалося жодного договору піднайму щодо квартири АДРЕСА_1 . Власноруч написана ОСОБА_2 заява про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою реєстрації наймача квартири АДРЕСА_1 від 31 січня 2006 року не містить жодної вказівки на бажання ОСОБА_2 здійснити вселення ОСОБА_1 до власного помешкання саме у якості піднаймача.
Жодним судовим рішенням, що було б постановлене за життя ОСОБА_2 за позовом останньої, або за позовом наймодавця, або за позовом будь-яких третіх осіб, ОСОБА_1 ніколи не визнавався таким, що був незаконно вселеним, не набув або втратив праві користування квартирою АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач, допитаний в якості свідка, підтвердив обставини викладені у позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши пояснення, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. У відповідності до частини 1 статті 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно статті 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.
Частиною 1 статті 63 ЖК УРСР передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Стаття 65 ЖК УРСР встановлює, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають- рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
В той же час, частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
В судовому засіданні встановлено, що заявник та ОСОБА_2 з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 у квартирі АДРЕСА_1 жили разом однією родиною, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу.
Зазначені вище обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Частиною 2 статті 64 ЖК УРСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Враховуючи викладене вище, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 04062015) про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити у якості факту, що має юридичне значення, ту обставину, що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Хрещате, Козелецького району, Чернігівської області та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 30 січня 2006 року по 31 травня 2019 року проживав у якості члена сім'ї наймача житлового приміщення без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Неданчичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, проживала з 1978 року у квартирі АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чернігові.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 10.02.2020.
Суддя