Справа № 729/931/19
2/729/14/20 р.
29 січня 2020 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
Судді Демченко Л.М.,
за участю секретарів Іллюши Т.Л., Горлач Д.А.
позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представниці ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,
Позивачка звернулася із позовом до відповідачів про відшкодування шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.05.2018 року близько 07 год. 15 хв. вона перебувала на АДРЕСА_1 . В цей час по цій вулиці ОСОБА_3 проганяв своїх корів на пасовище. Проходячи повз неї, одна корова накинулася на неї та вдарила її головою та рогом в область живота, чим спричинила їй тілесні ушкодження. Проведеною працівниками правоохоронних органів перевіркою було підтверджено факт спричинення їй тілесних ушкоджень коровою. У зв'язку із отриманням ушкоджень вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КЛПЗ «Бобровицька ЦРЛ» в період з 10.05.2018 року по 18.05.2018 року, де їй було проведено оперативне втручання. В подальшому з 18.05.2018 року по 30.05.2018 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні за місцем проживання. На лікування вона витратила 2477, 36 грн. Також їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болі, душевних стражданнях та переживаннях, які вона зазнала в результаті отриманих тілесних ушкоджень та втраті здоров'я. Порушився її звичний життєвий устрій, так як тілесні ушкодження перешкоджали їй рухатися, не давали можливості повноцінно працювати, що принижувало її статус повноцінної жінки, тому просить стягнути з відповідачів 2477, 36 грн. матеріальної та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник уточнили позовні вимоги та вказали, що з відповідачів підлягає відшкодуванню моральна та матеріальна шкода на загальних підставах, оскільки позов обґрунтовується з посиланням на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, які регулюють порядок відшкодування шкоди саме на загальних підставах. Зазначили, що вина відповідачів полягає в необережності, оскільки вони знали, що виганяють на пасовище своїх корів перший раз після зимівлі і корова, яка напала на позивачку є буйною, однак не вчинили жодних дій, спрямованих на безпеку оточуючих, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала ушкодження. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
Відповідачі та їх представниця заперечували проти задоволення позовних вимог. В своїх письмових відзивах зазначили, що корова, про яку вказує позивачка належала ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є ОСОБА_4 Дана світська тварина не є джерелом підвищеної небезпеки. Також пояснили, що 06.05.2018 року перший раз після зими ОСОБА_3 виганяв корів на пасовище. Враховуючи те, що тварини довгий час не виходили на пасовище, вони були в збудженому стані. У зв'язку з тим, що їх корова червоно-рябої масті пішла не в той бік, ОСОБА_1 відганяла її та розмахувала перед нею сумкою. Внаслідок своєї необачності підсковзнулась та впала на траву, однак корова її не била. Також вказали, що докази, підтверджуючі звернення позивачки за медичною допомогою саме в день отримання тілесних ушкоджень відсутні. Оскільки вони неодноразово бачили як ОСОБА_1 падала з велосипеда до інциденту, ушкодження позивачка могла отримати саме від падіння з велосипеда, а не від удару корови. Враховуючи надані пояснення просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 06.05.2018 року близько 07 години ранку він із дружиною ОСОБА_1 збиралися поїхати на базар на власному автомобілі. В той час коли він перебував на вулиці біля автомобіля, він побачив, як корова відповідачів почала бігти в бік його дружини, яка зачиняла хвіртку. Остання намагалася відігнати її від себе та відійшла від тварини на протилежний бік вулиці однак корова наздогнала її та вдарила, від чого ОСОБА_1 впала на землю. Одразу за коровою прибіг ОСОБА_3 та відігнав її від дружини. Після вказаного інциденту дружина підвелася та вони поїхали в справах. В подальшому її почали докучати болі, а тому вона зверталася за допомогою до місцевої фельдшерки ОСОБА_8 . Декілька днів дружина ходила до фельдшерки, однак 09.05.2018 року їй стало набагато гірше. Оглянувши її 10.05.2018 року ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_1 , що їй необхідно негайно звернутися до лікарні, де їй зробили операцію, після якої вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Після повернення з лікарні ОСОБА_8 приходила до ОСОБА_1 та робила їй перев'язки.
Свідок ОСОБА_8 , фельдшерка сільської амбулаторії пояснила, що 06.05.2018 року до неї зверталася ОСОБА_1 із скаргами на те, що її побила корова відповідачів. З правого боку низу живота в неї був невеликий синяк. Підстав для звернення до лікарні вона не побачила. 07.05.2018 року вона знову оглядала ОСОБА_1 та не бачила жодного погіршення здоров'я, на місці, де був синець під шкірою з'явилася гуля, остання скаржилася на незначні болі. 10.05.2018 року позивачці стало набагато гірше і вона звернулася до лікарні, де зазнала оперативного втручання. В подальшому після повернення з лікарні вона особисто приходила до ОСОБА_1 та робила їй перев'язки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що корови відповідачів в справі були спокійними і жодних нарікань від місцевих жителів на них не було. 06.05.2018 року, перебуваючи в себе в дворі вона бачила, що корови Заболотнєвих почали бігти по вулиці в протилежний від пасовища бік. ОСОБА_1 почала переймати їх, розмахуючи сумкою, однак перечепилася за камінь чи траву та впала. Вона не може підтвердити того, що її вдарила корова, так як цього не бачила.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 07.05.2018 року приносила ОСОБА_1 пенсію і та їй повідомила, що 06.05.2018 року корова відповідачів її вдарила в живіт і вона зверталась до місцевої фельдшерки ОСОБА_8 , яка є кумою відповідачів. В перших числах травня вона бачила як ОСОБА_1 падала з велосипеда.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що з 10.05.2018 року по 18.05.2018 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КЛПЗ «Бобровицька ЦРЛ». З виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2509 видно, що ОСОБА_1 була госпіталізована у зв'язку із наявністю нагноєної гематоми передньої черевної стінки, яку отримала від удару коровою в живіт. 10.05.2018 року під в/в наркозом розкрито нагноєну гематому передньої черевної стінки. Додатково хвора отримувала антибіотики, перев'язки, знеболювальні, протизапальні препарати, що підтверджується листком лікарських призначень. 18.05.2018 року була виписана, їй був рекомендований нагляд сімейного лікаря за місцем проживання (а.с. 7, 8). Довідкою Білоцерківського фельдшерсько-акушерського пункту від 31.05.2018 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно знаходилась на амбулаторному лікуванні з 18.05.2018 року по 30.05.2018 року включно (а.с.9).
Згідно виданої виконавчим комітетом Новобасанської сільської ради довідки №152 від 20.06.2018 року, у домогосподарстві ОСОБА_3 утримується дві корови, одна з яких становить загрозу для жителів села, так як вдарила ОСОБА_1 , яка внаслідок побиття потрапила до лікарні (а.с.10).
Згідно висновку про результати перевірки заяви ОСОБА_1 від 17.05.2018 року, Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, при проведенні перевірки житель с. Білоцерківці ОСОБА_3 пояснив, що 06.05.2018 року в ранковий час виганяв свою корову на пасовище. Корови після зимового стояння були у збудженому стані. Проганявши корів повз господарство Обельців, заявниця почала відганяти корову ОСОБА_3 на протилежний від свого господарства бік, розмахуючи перед нею сумкою, яку тримала в руках. В цей час корова перебігла дорогу та повернулась до ОСОБА_1 та, махнувши головою, зачепила її, від чого остання впала. ОСОБА_3 відразу відігнав корів, а ОСОБА_1 піднялась та сіла до автомобіля, після чого поїхала з чоловіком на ринок (а.с.14).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі або майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Виходячи з положень цієї статті для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Досліджені судом матеріали справи, а також допитані свідки підтверджують факт отримання позивачкою тілесних ушкоджень від великої рогатої худоби, власниками якої є відповідачі, оскільки вони подружжя, проживають спільно та утримують дві корови, одна з яких червоно-рябої масті, яка і спричинила тілесні ушкодження.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Згідно статті 9 вказаного Закону, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Судом достовірно встановлено, що саме ОСОБА_3 виганяв двох корів на пасовище після зимового періоду та, знаючи про збуджений стан корів після зимівлі, не забезпечив безпеку оточуючих людей від заподіяння шкоди коровою, яку він неналежно утримував та яка знаходилась на вулиці, в місці загального користування.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Враховуючи вимоги ст. 1166 ЦК України щодо вини особи у заподіянні шкоди та причинного зв'язку між поведінкою заподіювача шкоди та збитками та вимоги ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», суд вважає, що саме на відповідача ОСОБА_3 покладається відповідальність за заподіяну шкоду позивачці ОСОБА_1 , оскільки тільки з його вини і була заподіяна шкода коровою.
В процесі розгляду справи презумпція вини не спростована відповідачем, тому вона є правовою підставою про наявність вини заподіювача шкоди - ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що останній в суді не заперечував того, що він не вжив жодних заходів, які б унеможливили контакт свійських тварин із оточуючими людьми у громадському місці.
Крім того, як видно із висновку Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 17.05.2018 року про результати перевірки заяви ОСОБА_1 в своїх поясненнях, наданих працівникам поліції, ОСОБА_3 вказав, що саме його корова вдарила ОСОБА_1 , від чого вона впала на землю.
Хоча в судовому засіданні відповідач заперечував достовірність викладених показів у висновку відділу поліції, вони знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду. Зокрема, показами свідка ОСОБА_7 , який був очевидцем події та бачив як його дружину вдарила корова, яку супроводжував відповідач в справі та іншими доказами, які були досліджені судом, а також випискою-епікризом, де вказано, що травму ОСОБА_1 отримала від удару коровою в живіт. Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що позивачка приходила до неї після нанесення коровою тілесних ушкоджень та скаржилась на болі в животі, а потім, після оперативного втручання, робила останній перев'язки.
Суд критично відноситься до показів відповідачів та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відносно того, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження від падіння з велосипеда, оскільки вказані посилання не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Згідно листка лікарських призначень та досліджених фіскальних чеків, на лікування ОСОБА_1 було витрачено 2477, 36 грн. (а.с. 7, 11, 12).
Отже, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачкою для лікування було витрачено 2477 грн. 36 коп., які і підлягають стягненню з ОСОБА_3 на її користь
Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно роз'яснень, викладених в постанові Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачкою в судовому засіданні підтверджено, що їй було завдано тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим вона зазнала душевних страждань. Вона є особою похилого віку, в результаті отриманих ушкоджень тривалий час перебувала на лікуванні, не могла жити повноцінним життям та поратися по господарству, що пригнічувало її статус жінки, порушився її звичний життєвий лад, отже суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволеню та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 51,76- 81,89, 95, 258,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.15, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, статтями 9, 12 Закону Укрїни «Про захист тварин від жорстокого поводження»,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 36 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Найменування сторін: позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ); відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Л.М.Демченко