Справа № 728/2662/19
2/728/146/20
(заочне)
11 лютого 2020 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 86747.59 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 09.06.2011 року, а також понесених судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.06.2011 року відповідачка отримала кредит у розмірі 4500.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею і банком договір, проте, свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого, станом на 31.10.2019 року, утворилась заборгованість в розмірі 86747.59 грн., яка складається із 2085.16 грн. - заборгованості за кредитом; 78772.81 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 1282.59 - заборгованість за пенею; 500.00 грн. - штрафу (фіксованої частини); 4107.03 грн. - штрафу (процентної складової), яку позивач разом із судовими витратами просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою від 14.01.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.
Сторони, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи; відповідачка причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подала.
З письмової згоди представника позивача Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, Суд приходить до наступного висновку.
Згідно з матеріалами справи, позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має право на здійснення банківських операцій і є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (а.с.39-42).
Судом встановлено, що 09.06.2011 року позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 4500.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Укладений між сторонами договір складається із Анкети-заяви, Тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9, 10, 11-34).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідачка всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком та не спростована відповідачкою (а.с.6-8).
Так, згідно з розрахунком боргу, наданим позивачем, розмір загальної заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 31.10.2019 року складає 86747 грн. 59 коп., з яких: 2085.16 грн. - заборгованості за кредитом; 78772.81 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1282.59 грн. - заборгованості за пенею; 500.00 грн. - штрафу (фіксованої частини); 4107.03 грн. - штрафу (процентної складової).
Згідно з розрахунком боргу відповідачки, останній платіж в рахунок погашення заборгованості був здійснений у серпні 2018 року (а.с.6-8).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.525 ЦК України забороняється одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернула, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2085.16 грн., оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.
Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом з 10.06.2011 року по 31.10.2019 року в сумі 78772.81 грн., пенею в сумі 1282.59 грн. та штрафів в сумі 500.00 грн. та 4107.03 грн., Суд звертає увагу на наступне.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою ст.1050 ЦК передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості: заборгованість по процентах за користуванням кредитом, заборгованість за пенею та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.06.2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua і надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме даний витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає за неможливе застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.06.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.12.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Водночас, в підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 09.06.2011 р. процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про строки виконання зобов'язання, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Отже, Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 78772.81 грн., заборгованості за пенею у розмірі 1282.59 грн., а також штрафів у розмірі 500.00 грн. та 4107.03 грн.
Окрім того, Суд звертає увагу, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню - 2085.16 грн. заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 46.10 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 280-282, 352 ЦПК України, Суд,-
Позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитом, яка виникла станом на 31.10.2019 року на загальну суму 2085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 16 коп.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 46 (сорок шість) грн. 10 коп. судового збору.
Позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570.
Відповідачка - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте Бахмацьким районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода