Кіровоградської області
"20" серпня 2007 р.
Справа № 4/229
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/229
за позовом: приватного малого підприємства науково-виробничої фірми "КІТ", м. Кіровоград
до відповідача: акціонерного товариства науково-промислового торгівельно-сервісного центру "Орбіта", м. Кіровоград
про визнання дійсним договору
про визнання договору купівлі - продажу дійсним.
Представники сторін:
від позивача - Залещик П.К. , довіреність № 1 від 18.01.07;
від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України ( вих.№ 20487 від 27.07.2007 року). Однак, направлена відповідачу поштова кореспонденція за місцем реєстрації відповідача (м.Кіровоград вул. Червоногвардійська 90) повернута до суду з відміткою установи поштового зв'язку про відсутність адресата за цією адресою.
від БТІ - Рудковська О.А. , довіреність № 3-68 від 17.01.07;
При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув», “адресат відсутній» і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Заявлено позов про визнання дійсним та законним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 21.01.2002 року згідно до якого приватне мале підприємство науково-виробничої фірми "КІТ" (позивач) придбало 13/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою м.Кіровоград по площі Дружби народів 7 вартістю 6380 грн. 78 коп.
Відповідач відзив на позов не подав, вимоги не заперечив.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд
21.01.2002 року між сторонами спору укладено договір купівлі - продажу 13/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою м.Кіровоград по площі Дружби народів 7 вартістю 6380 грн. 78 коп. ( в подальшому договір) і зареєстровано вказаний договір товарною біржею “Кіровоградська універсальна біржа» у відповідності до вимог ст. 15 Закону України “Про товарну біржу» за №003/2002 від 21.01.2002 року та в обласному комунальному підприємстві “Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за №48.
Договір на час його укладення було здійснено у відповідності до вимог чинного на той час законодавства та в результаті вільного волевиявлення сторін.
Однак, з набранням чинності з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України договір не відповідає вимогам ст. 657 Цивільного кодексу України, оскільки він не засвідчений нотаріально, що позбавляє власника майна в повній мірі розпоряджатись своєю власністю.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково враховуючи наступне.
Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім передбачених ч.2 цієї статті кодексу способами захисту цивільного права чи інтересу суд може захистити цивільне право чи інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За приписом ст. 15 Закону України “Про товарну біржу» ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин між учасниками спору) Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін
товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі
не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом
Згідно до ч.2 ст. 219 Цивільного кодексу України суд може визнати правочин у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджали обставини, які не залежали від її волі.
За приписом ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Господарський суд також враховує, що у відповідності до ч.3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
За правилом ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з роз'ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Право власності на спірний об'єкт повністю підтверджується договором купівлі - продажу від 1.01.2002 року (а.с.8), довідкою Кіровоградського ОБТІ (а.с.9).
Згідно до пояснень представника Кіровоградського ОБТІ право власності на 13/100 частин цілісного майнового комплексу в м. Кіровограді площа Дружби Народів №7 зареєстровано за приватним малим підприємством Науково- виробнича фірма “Кіт» на підставі договору купівлі - продажу від 21.01.2002 року №003/2002, укладеному на Кіровоградській універсальній товарній біржі .
Однак, господарським судом приймається до уваги, що позивачем необґрунтовано заявлено вимоги про визнання спірного договору законним, оскільки такі вимоги не базуються на вимогах закону, а позивач не навів будь - яких доказів про вчинення судом саме таких дій.
За приписом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання про покладення на сторони витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу, господарський суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача, але не стягувати, оскільки вони ним вже були сплачені при зверненні з позовом до суду.
Рішення про покладання на позивача судових витрат господарський суд приймає у зв'язку з тим, що при розгляді справи не встановлено обставин, які б засвідчували про те, що спір виник з вини саме відповідача, оскільки фактично звернення позивача до суду обумовлене не протизаконними діями відповідача, а внесенням змін до законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,36,43,49,66,75,82,84,85,116 ГПК України, господарський суд , -
Позов задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу №003/2002 від 21.01.2002 року між приватним малим підприємством науково-виробничої фірми "КІТ", м. Кіровоград вул. Генерала Родимцева 87 Г та акціонерним товариством науково-промислового торгівельно-сервісного центру "Орбіта", м. Кіровоград вул. Червоногвардійська 90 про придбання 13/100 частин цілісного майнового комплексу по площі Дружби Народів 7 в м.Кіровограді вартістю 6380 грн. 78 коп., зареєстрованому 21.01.2002 року товарною біржею “Кіровоградська універсальна біржа» за №003/2002.
Наказ видати.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько