гСправа № 187/106/20 Провадження № 2-о/0187/9/20
про відмову у відкритті провадження
"03" лютого 2020 р. смт Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина польова пошта НОМЕР_1 , Комунальне некомерційне підприємство «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради, Дніпропетровський обласний військовий госпіталь, -
Встановив:
28.01.2020 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина польова пошта НОМЕР_1 , Комунальне некомерційне підприємство «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради, Дніпропетровський обласний військовий госпіталь.
В поданій до суду заяві ОСОБА_1 посилається на те, що він брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 06.10.2014 по 05.04.2015. Так на момент його прибуття 06.10.2014 до складу сил та засобів сектору «С», які залучалися до участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань стан його здоров'я був цілком задовільний, його визнано здоровим та придатним для проходження військової служби. Під час виконання обов'язків військової служби в результаті мінометного обстрілу поблизу селища Зайцеве Донецької області в кінці жовтня 2014 року в нього з'явилося зниження слуху. В період з 16.02.2015 по 24.02.2015 він перебув на стаціонарному обстеженні та лікуванні в Дніпропетровському військовому госпіталі Міністерства оборони України та за результатами висновку військово-лікарської комісії його визнано непридатним до військової служби в мирний час, у нього встановлено стійке зниження слуху на обидва вуха зі сприйняттям шепітної мови до 1 м кожним вухом та розмовної мови 4 м кожним вухом, як наслідок двобічної хронічної сенсоневральної туговухості. Захворювання пов'язане з проходженням військової служби. 04.04.2015 його звільнено у запас на підставі п.п. «б» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стверджує, що 24.02.2015 військово-лікарська комісія військової частини «А» 4615 за розпорядженням командира військової частини «В» 0829 від 09.02.2015 провела його огляд та сфальшувала Свідоцтво про хворобу № 677 від 24.02.2015, яке було затверджене 24.03.2015 військово-лікарською комісією Південного регіону. Вказане Свідоцтво не дає змогу органам державної влади встановити його соціальний статус.
Вважає, що військові медики МСЧ 43 батальйону не провели завчасно лікування та реабілітації, і як наслідок не поставили діагноз, а тому свідомо нехтували своїми службовими та професійними обов'язками. Просить встановити факт свідомого не надання військовими медиками йому медичної допомоги, під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 06.10.2014 по 05.04.2015, що потрібно для встановлення соціального статусу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження за зазначеною справою, виходжу з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пункт 3 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Заяви про встановлення факту отримання травми під час виконання бойового завдання не можуть розглядатися в судовому порядку, оскільки законодавством передбачено інший порядок встановлення таких фактів.
Згідно вимог ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виходячи з заяви ОСОБА_1 встановлено, що заявником по суті оскаржується бездіяльність медичних працівників, а саме: ненадання допомоги хворому медичними працівниками, які зобов'язані, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу , якщо їм завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, тобто бездіяльність, що кваліфікується, як злочин, передбачений ст. 139 КК України. В даному випадку призвело до стійкого зниження слуху на обидва вуха, і як наслідок «двобічна хронічна сенсоневральна туговухость».
Слід зазначити, що згідно п 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців покладені на військово-лікарські комісії, а повноваження щодо оформлення довідки про обставини травми надані командиру (начальнику) військової частини.
Відповідно до ст. 2 КК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, обраний спосіб захисту заявником є невірним та не підпадає під цивільну юрисдикцію, оскільки відноситься до «злочинів проти життя та здоров'я», що визначено Розділом ІІ Особливої частини КК України.
Таким чином, встановлення факту ненадання військовими медиками Сухобрус О.В. медичної допомоги, під час участі в антитерористичній операції, в порядку цивільного судочинства виключається.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи, що порушене в заяві питання є бездіяльність медичних працівників, тобто ненадання допомоги хворому, що підпадає під кваліфікацію статті 139 КК України (тобто є злочином), тому дане повідомлення про вказані обставини повинно бути спрямовано до органів поліції для внесення до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення. Порядок вирішення питання передбачено нормами Кримінального процесуального кодексу України, а тому у відкритті провадження в справі слід відмовити.
Керуючись статтями 186, 293, 315 ЦПК України, -
Постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина польова пошта НОМЕР_1 , Комунальне некомерційне підприємство «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради, Дніпропетровський обласний військовий госпіталь.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.
Суддя В. О. Говоруха