Справа № 185/7900/17
Провадження № 2/185/58/20
іменем України
11 лютого 2020 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Гаврилова В.А.
при секретареві Михайлової Н.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-
Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитній угоді у сумі 80601,50 грн., судові витрати. Позов мотивував тим, що 19.02.2008 року з відповідачем було укладено кредитний договір. Договір оформлено підписом заяви. Відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Погашення кредиту повинно здійснюватись за умовами договору. Відповідач порушив умови договору. Кредит та плата за користування кредитом частково не сплачені. Сума заборгованості становить: кредит - 7928,54 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 65262,06 грн., пеня 3334,64 грн, штрафи 250 грн. та 3826,26 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2019 року було зупинено провадження у цій цивільній справі, до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 683/881/16-ц.
Відповідач у своїй заяві від 02.01.2020 року просила суд поновити провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.01.2020 року клопотання було задоволено та поновлено провадження у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомила. Проте на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли: письмовий відзив на позов з додатками/а.с.37-45/, письмове заперечення/а.с.99-102/ та заява від 02.01.2020 року, відповідно до яких остання просила суд застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї кредитної заборгованості за договором від 19.02.2008 року, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача надав на адресу суду Відповіді на відзив з додатками: довідкою про номер картки відповідача та термін її дії, та виписку руху коштів/а.с.51-96/. Надав письмові пояснення з додатками/а.с.105-116; 119-151/ про те, що відповідач підписала анкету-заяву, отримала кредитну картку та їй було встановлено кредитний ліміт.
Суд, дослідивши матеріали приходить до наступного.
14.03.2008 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Проте підпис ОСОБА_1 , який міститься навпроти дати 14.03.2008 року наявний лише у розділі заяви про приєднання «виявляю бажання оформити на своє ім'я кредитку», де в цьому розділі відсутні кредитний ліміт, та назва кредитки, яку надає банк, та взагалі відсутні суттєві умови кредитного договору.
В розділах заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14.03.2008 року: «5. Банківські послуги» та «Відмітки банку» взагалі відсутні письмові підписи ОСОБА_1
До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
В період з 14.03.2008 року по 31.08.2017 року відповідач отримав гроші у розмірі 7930 гривень. Даний факт підтверджено випискою про рух коштів. /а.с.68-75./
Відповідач не виконувала прийняті на неї зобов'язання по погашенню кредиту та платі за користування кредитом.
Станом на 31.08.2017 року позивачем нарахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка становить кредит - 7928,54 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 65262,06 грн., пеня 3334,64 грн., штрафи 250 грн. та 3826,26 грн.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частинами першої, другої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються банком то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Викладене приводить до висновку , що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
У анкеті-заяві позичальника від 14.03.2008 року процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2008 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Викладене приводить суд до висновку про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Без наявності доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.03.2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Викладене приводить суд до висновку, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за процентами, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 14.03.2008 року. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'являв.
З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення нарахованої пені та штрафів.
Укладений між сторонами кредитний договір від 14.03.2008 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Укладений між сторонами кредитний договір від 14.03.2008 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку позовної давності, а також конкретно зазначеної умови щодо того, що Банк за дорученням позичальника має право здійснювати списання коштів з рахунків Позичальника відкритих в Банках або в цьому Банку в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 14.03.2008 року.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Перебіг строку позовної давності було перервано останній раз проплатою відповідача 20 вересня 2014 року такої суми 1950,00 грн. за кредитним договором від 14.03.2008 року/а.с.68-75/. Після переривання перебіг строку позовної давності почався заново.
Тобто з 20 вересня 2014 року строк позовної давності почався заново і, оскільки, ОСОБА_1 , після цієї дати заборгованість за кредитним договором не сплачувала, цей строк сплинув 21 вересня 2017 року/а.с.68-75/.
Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, що розглядається, лише 06 жовтня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Згідно статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем не надано доказів поважності пропуску ним строку позовної давності.
Викладене приводить суд до висновку про те, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 7928,54 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки сплив строк позовної давності, передбачений ст. 267 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 257, 258, 267, 1054 ЦК України ст.ст.209-213 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 гривень покласти на АТ КБ «Приватбанк».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: В. А. Гаврилов