Справа № 203/507/20
Провадження № 2-н/0203/19/2020
11 лютого 2020 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей,
07 лютого 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх його доходів, але не меньше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо: 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Роз'яснення, надані в п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачають, якщо заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину, судовий наказ може бути видано на підставі відповідних норм Сімейного кодексу України.
Частиною 3 ст.181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Виходячи зі змісту положень ч.3 ст.181, ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з заявою в порядку наказного провадження про стягнення аліментів має той з батьків з яким проживає дитина та на утриманні якого вона знаходиться.
Так, у заяві зазначено, що стосунки між подружжям зіпсовано, внаслідок чого заявниця звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до боржника про розірвання шлюбу. Боржник матеріальної допомоги не надає, діти мешкають разом із заявницею, однак до заяви не додано доказів на підтвердження факту проживання дітей разом із нею.
Ураховуючи наведені вище обставини та положення ЦПК України, Сімейного кодексу України, суд доходить висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу за відсутності доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Керуючись ст.ст.181,183 Сімейного кодексу України, ст.2, 160, 161, 163, 165, 258-260 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох малолітніх дітей.
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу із зазначених підстав, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому 2 розділом ЦПК, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О.Католікян