Справа № 202/6624/18
провадж. 2/202/145/2020
Іменем України
07 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді-Бєльченко Л.А
при секретарі- Мартем'яновій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на вищевказану квартиру. 14.12.2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але йому було відмовлено, оскільки в нього відсутні документи, підтверджуючі право власності на спадкове майно. Правовстановлюючий документ на спірну квартиру знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , яка є матір'ю померлої і не дозволяє потрапити йому до квартири, змінивши замки. Тому, з урахуванням його частки у спадковому майні, просив його позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач і його представник, адвокат Непочатих В.В. підтримали позовні вимоги і просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 і її представник, адвокат Просяник Н.В., позов ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на його безпідставність.
Звернувшись до суду в січні 2019 року із зустрічним позовом про усунення від права на спадкування, ОСОБА_2 зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3 19.03.1997 року вона, відповідач, придбала спірну квартиру, а 23.04.1997 року вона подарувала її доньці ОСОБА_3 . Оскільки її, відповідача, відносини з чоловіком не склалися і шлюб між ними був розірваний 17.11.2004 року, вона проживала з донькою у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 її донька одружилася зі ОСОБА_1 і переїхала жити до нього за адресою: АДРЕСА_2 . Проте відносини між ними не склалися і згодом донька повернулася в спірну квартиру, де вони проживали удвох.
16.07.2017 року в м. Дніпрі, на просп.. АДРЕСА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода за участі велосипедиста ОСОБА_4 і її доньки ОСОБА_3 (пішохода), внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, втратила свідомість, була направлена до реанімаційного відділення лікарні ім.. І. І. Мечникова, де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час знаходження доньки в лікарні, вона звернулась до ОСОБА_1 з проханням надати матеріальну допомогу на лікування доньки, але він відмовив, пояснивши, що в нього немає коштів і надав розписку, що він відмовляється надавати допомогу і відмовляється від прав на квартиру. Всі витрати на лікуванні доньки, а вони з 16.07.2017 року по 20.07.2017 року склали 10 588,0грн, понесла вона, але доньку врятувати не вдалося. Витрати на її поховання також несла тільки вона. Через борги, пов'язані з лікуванням і похованням доньки, вона вимушена була переоформити свою власну квартиру АДРЕСА_4 на іншу особу. Вважає, що ОСОБА_1 має бути усунений від спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки він ухилився від надання допомоги, коли остання була в безпорадному стані через каліцтво і потребувала такої допомоги. Просила зустрічний позов задовольнити, підтримавши його під час розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав, зазначивши, що останній рік перед смертю ОСОБА_3 він проживав зі своєю матір'ю, оскільки остання дуже хворіла. 18.07.2017 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не відповідала йому на телефонні дзвінки, він пішов до неї додому. По дорозі, біля будинку, він зустрів ОСОБА_2 , яка повідомила йому, що сталася трагедія і ОСОБА_5 знаходиться в реанімації лікарні ім.. І.І. Мечникова. На його питання, яка необхідна допомога для лікування, відповідач повідомила, що всі витрати несе ймовірний винуватець ДТП. Коли він зателефонував в реанімацію, щоб дізнатись про стан ОСОБА_5 , йому повідомили, що вона перебуває під постійним наглядом лікарів. 19.07.2017 року ОСОБА_2 змусила його піти до нотаріуса і написати розписку про відмову від спадщини. Позивач і його представник просили суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.
З'ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_3 і відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з таких підстав.
Під час розгляду справи встановлено, що 16.07.2017 року, приблизно о 18-00 год., на просп.. Мануйлівському в м. Дніпрі, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті котрої при зіткненні з велосипедистом була травмована гр.. ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача ОСОБА_1 і донькою відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в лікарні ім. І.І. Мечникова (а.с.65,69,71,72).
На підставі договору дарування від 23.04.1997 року ОСОБА_3 за життя належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.67).
Судом встановлено, що 25.07.2017 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 ; 14.12.2017 року з аналогічною заявою до того ж приватного нотаріуса звернувся Щепетов В.В. Постановою приватного нотаріуса дніпровського міського нотаріального округу від 24.04.2018 року ОСОБА_6 В.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що спадкоємцем не подано правовстановлюючого документа на квартиру (а.с.28-52).
Згідно ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст..1217 ЦК).
Відповідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюються строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно д ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до положень ст.. 1261 ЦК України позивач і відповідач є спадкоємцями першої черги за законом, оскільки є чоловіком і матір'ю померлої ОСОБА_3 .
Отже, позивач і відповідач, як спадкоємці за законом першої черги, які у строк, встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України, звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , мають право на спадкування у рівних частинах.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
В абзаці першому пункту шостого постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно із нормами Сімейного кодексу України. При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку .
У листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України зазначив: «Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
При розгляді справ цієї категорії суди нерідко постановляють рішення про усунення від спадкування спадкоємця, коли у справі немає жодного доказу про умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, крім того факту, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, ігноруючи при цьому статті 10, 60 ЦПК, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування».
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено, не надано відповідних доказів того, що ОСОБА_1 , маючи можливість надати матеріальну допомогу, умисно ухилився від надання такої допомоги. Не доведено відповідачем і те, що спадкодавець потребувала допомоги саме ОСОБА_1 .
Як встановлено, ОСОБА_3 після травмування в ДТП втратила свідомість і, знаходячись в реанімаційному відділенні лікарні, померла від отриманих нею травм. При цьому суд також зважує на те, що ОСОБА_1 дізнався про травмування ОСОБА_3 і знаходження її в лікарні лише 18.07.2017 року, в той час як відповідач була обізнана ще 16 липня, і маючи потребу в грошових коштах для лікування доньки, не повідомила ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що ОСОБА_2 повідомила йому, що всі витрати несе ймовірний винуватець ДТП. Відповідачем зазначене не спростовано.
Відповідно до положень ст..ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених у справі обставин, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 є необґрунтованим і не вбачає правових підстав для його задоволення. Посилання відповідача на розписку, надану позивачем про відмову від права спадкування на спірну квартиру, не має правового значення для прийняття рішення у справі, тому суд не приймає її до уваги.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 і визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 900 ,0 грн.
Керуючись ст.ст.4,5,10,12,81,141,259,263- 265 ЦПК України , суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900,0 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.
Суддя Бєльченко Л.А.