г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/406/20
Номер провадження 1-кп/213/233/20
Іменем України
11 лютого 2020 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040740000072 від 24 січня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, освіта середня технічна, заміжня, не працює, не має судимості, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України,
ОСОБА_4 , 23 січня 2020 року в період часу з 17.00 до 19:00 години, спільно з ОСОБА_6 , знаходились неподалік будинку АДРЕСА_2 зі своїм раніше знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де разом розпивали спиртні напої. В цей же день, близько 19.00 години, ОСОБА_4 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння паспортом, шляхом таємного викрадення, користуючись тим, що за її діями ОСОБА_5 не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого продажу зазначеного паспорту, викрала з правої кишені куртки ОСОБА_5 , одягнутої на ньому, паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області від 05 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_4 , заволодівши паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області від 05 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 , зберігала його при собі до 24 січня 2020 року.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.357 КК України за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом.
31 січня 2020 року між потерпілим та обвинуваченою укладено угоду про примирення, за якою сторони погодились на призначення покарання за ч.3 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних розмірів доходів громадян.
Згідно ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.357 КК України, даний злочин згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Обвинувачена, як в ході досудового розслідування так і в суді свою провину в скоєнні інкримінованого їй злочину визнала повністю, обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті, об'єктивно підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
Судом з'ясовано, що обвинувачена повністю розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий пояснив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ч. 1 ст. 473 КПК України та просив затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор не заперечував проти затвердження угоди та призначення узгодженої міри покарання.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.
Виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань можливе. Підстав, за ч.7 ст. 474 КПК України, для відмови в затвердженні угоди не встановлено.
Обвинувачена за місцем мешкання характеризується посередньо - скарг на неї не надходило, судимості не має, обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, не працює, на обліку лікаря психіатра не перебувала і не перебуває, з січня 2000 року перебувала на обліку у лікаря-нарколога з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності.
Обвинувачена розкаюється у вчиненому. Суд вважає, що вид та розмір покарання, яке узгодили сторони, передбачено санкцією ч.3 ст. 357 КК України та обране з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст.65-67 КК України, не суперечить вимогам ст. 68 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів. Умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право, затвердити угоду. Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним затвердити угоду та призначити узгоджену міру покарання.
Керуючись ст.ст.374, 375, 395, 472, 474, 475 КПК України,
Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 , укладену 31 січня 2020 року в кримінальному провадженні №12020040740000072 від 24 січня 2020 року, на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України.
Визнати винною ОСОБА_4 за ч.3 ст.357 КК України і призначити узгоджену між сторонами міру покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області від 05 липня 2002 року, що знаходиться відповідно до зберігальної розписки у ОСОБА_5 , залишити останньому за належністю.
Матеріали кримінального провадження №12020040740000072 від 24 січня 2020 року залишити при цій справі.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. У випадку невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суддя ОСОБА_1