29.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/7881/19
Єдиний унікальний номер судової справи: 205/7881/2019
Номер провадження: 2/205/384/2020
29 січня 2020 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 07.10.1998 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів, та зареєстрованого в ДМБТІ в реєстровій книзі під № 587 за реєстровим № 47. У вищевказаному домоволодіння зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Відповідач), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується довідкою № 106 про склад сім'ї від 05.09.2019 року. Однак, ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживають за адресою: АДРЕСА_1 ,з березня 2017 року, їх речей за вказаною адресою немає, що підтверджується актом № 22 від 20.01.2019 року та актом № 36 від 11.08.2019 року. Відповідач та її малолітній син не є родичами позивача.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити визнати ОСОБА_2 , та її малолітнього сина ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодінням АДРЕСА_1 .
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляду справи у її відсутність та просила винести рішення відповідно до чинного законодавства (а.с.).
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 07.10.1998 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів, та зареєстрованого в ДМБТІ в реєстровій книзі під № 587 за реєстровим № 47 (а.с.).
Судом також встановлено, що на підставі розпорядження в.о. міського голови № 882-р від 24.11.2015 року вулицю «вул. Петра Сиротиніна» перейменувано на «вул. Лавандову».
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом із своїм малолітнім сином є зареєстрованими за вказаною адресою, але у такому домоволодінні фактично не проживають із березня 2017 року, що підтверджується відповідними актами № 22 від 20.01.2019 року та № 36 від 11.08.2019 року (а.с.).
Доказів поважних причин відсутності відповідача протягом вказаного часу у зазначеному житловому приміщенні суду не представлено. Суд зауважує, що відповідач не була позбавлена можливості подати докази по справі як особисто, так й через свого представника або за допомогою поштового зв'язку, оскільки вона повідомлялася судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
До судового засідання відповідач не з'явилася належних та допустимих доказів до поважності причин неявки суду не представила, не надала жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Виходячи з порівняльного аналізу норм статей 383, 321,391, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР, слід дійти висновку, що положення статей 381, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі й тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).
Згідно з ч.1ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. При цьому, ця норма ЦК розміщена у главі 32 Кодексу, яка називається «Право користування чужим майном» (це право ст.401 ЦК називає сервітутом).
Таким чином, на даний час цивільне законодавство передбачає, що члени сім'ї власника користуються жилим приміщенням на підставі сервітуту. Як наслідок, це означає, що щодо аналізу цього права, зокрема, підстав його виникнення та припинення, застосовуються усі положення Кодексу щодо сервітуту.
Згідно зі ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з п.4 ч.1ст.406 ЦК України сервітут може бути також припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
З аналізу вказаної норми матеріального закону вбачається, що припинення сервітуту має власник, а таке право пов'язане з тим, що встановлення сервітуту не повинно супроводжуватися значним обмеженням прав власника майна. При цьому право вимагати припинення такого сервітуту належить виключно власникові, а обставини які мають істотне значення, можуть полягати у порушенні договірних умов, використання всупереч досягнутим домовленостям, порушення меж користування, способу тощо.
Також відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
За таких умов, суд доходить висновку, що в даному випадку особистий сервітут не може бути продовжений по відношенню до вказаного відповідача, адже така сторона у спірному житловому приміщенні не мешкає тривалий час, спільного господарства з позивачами така особа не веде, не несе витрати з утримання такого приміщення, та будучи зареєстрованим у домоволодінні позивачів, порушує їх права та законні інтереси, як власників на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.
Таким чином, вказана вимога позивача про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Одночасно із цим, суд зазначає, що згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, рішення суду про зняття з реєстрації місця проживання особи, яке набуло чинності у встановленому законом порядку, є відповідною підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку за спірною адресою.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
1.Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком- задовольнити повністю.
2.Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та її малолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодінням АДРЕСА_3 .
3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.