Справа № 204/3953/19
Провадження № 2/204/110/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
16 січня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 .
за участю представника відповідача ТОВ
«Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» Чміль Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Батюгіної Євгенії Сергіївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним дій державного реєстратора та скасування реєстрації права власності, -
4 червня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Бутюгіної Євгенії Сергіївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування реєстрації права власності.
В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що 25 червня 2007 року між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено кредитний Договір № 11175170000, відповідно до якого банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 77 500,00 доларів США. Також, 25 червня 2007 року між позивачем, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з однієї сторони та ПАТ «Укрсиббанк» з іншої сторони було укладено Договір іпотеки № 11175170000/1, згідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Іпотекою в повному обсязі забезпечується виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором № 11175170000 від 25 червня 2007 року. У зв'язку з різким ростом курсу долара, у позивача виникли проблеми з погашенням кредиту, що призвело до утворення заборгованості. В лютому-березні 2012 року позивачу стало відомо, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. 2 листопада 2018 року позивач отримав лист про те, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № 766/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний Кредитор/продавець 25 вересня 2018 року відступив шляхом продажу новому кредитору/продавцю права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11175170000 від 26.06.2007 року. 6 листопада 2018 року позивача та членів його родини примусово виселили з квартири, в якій мешкав він і його родина, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та в якій він зареєстрований. Аргументували виселення тим, що на теперішній час позивач та його родина не є власниками даної квартири, так як на теперішній час власниками вищевказаної квартири є ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», на підтвердження чого, представник ТОВ - Скребець О.С. надав витяг № 143717423 від 01.11.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформований державним реєстратором Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Бітюгіною Є.С., згідно якого, ОСОБА_8 , діючи як державний реєстратор, 29.10.2018 року за №28708550 зареєструвала право власності на квартиру позивача за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Зазначив, що, в порушення ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.5.1 іпотечного договору іпотекодержателем не направлено, а позивачем не отримано письмову вимогу про усунення порушень умов договору, відповідачами порушено процедуру реєстрації права власності на вищевказану квартиру, оскільки не було проведено її оцінку, окрім того дії відповідачів спрямовані на набуття права власності кредитором на спірну квартиру здійснено під час її знаходження під обтяженням за судовим рішенням, також позивач звертає увагу суду, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, а загальна площа не перевищує 140 кв.м. Тому, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Батюгіної Євгенії Сергіївни та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірені копії реєстраційної справи щодо реєстрації 29 жовтня 2018 року за № 28708550 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 4069681.
Під час судового засідання, судом залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які є співвласниками спірної квартири.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач Державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Батюгіна Є.С. у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» Чміль Ю.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, до судового засідання надала відзив на позовну заяву, у якому зазначав, що іпотекодержателем були направлені повідомлення про намір набуття права власності на предмет іпотеки, шляхом направлення рекомендованого листа, таким чином вжито всіх заходів для повідомлення позивача, окрім того, законом не передбачений обов'язок іпотекодержателя перевіряти факт отримання такої вимоги іпотекодавцем, який умисно ухиляється від її отримання, на думку представника відповідача, ТОВ«ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» правомірно задовольнив свої кредиторські вимоги, оскільки письмове застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, одночасно трактується як згода власника на застосований вид позасудового звернення стягнення, а тому до вказаних правовідносин не може бути застосований мораторій, окрім того, існування ухвали суду, якою було накладено арешт на квартиру, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, що виступає предметом договору іпотеки, а також зареєстрованих після реєстрації іпотеки інших речових прав не можуть бути підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. У позовній заяві позивач підтверджує факт наявності у нього невиконаного боргового зобов'язання за кредитним договором. Відтак, відповідачем не було порушено будь-яких прав позивача та не було порушено норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземні валюті». Враховуючи викладене представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, до судового засідання надали суду кожен окремо заяви, у яких підтримали позовні вимоги позивача, просили розгляд справи проводити без їх участі.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11175170000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 77 500 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитом, на строк не пізніше, ніж до 24 червня 2016 року.
З метою забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором № 11175170000 від 25 червня 2007 року та за кредитним договором № 11175174000 від 25 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 як іпотекодавцями було укладено Договір іпотеки № 11175170000/1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований в реєстрі за № 6274, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 71,4 кв.м, житловою площею 38,7 кв.м..
При цьому, квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КЖЕП «Південне» 20 грудня 2006 року згідно з розпорядженням (наказом) № 440-06 від 20 грудня 2006 року.
Судом встановлено, що 8 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11175170000 від 25.06.2007 року.
Також, з пояснень сторін судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла прострочена заборгованість за кредитним договором.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» як продавцем та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як покупцем було укладено Договір № 766/К купівлі-продажу майнових прав, згідно якого продавець відступив шляхом продажу покупцю права вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі і до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 11175170000 від 25.06.2007 року.
Також, 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» як продавцем та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як покупцем було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 11175170000/1 від 25.06.2007 року за реєстровим № 985, згідно умов якого, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» став новим іпотекодержателем та отримав право вимоги до боржника ОСОБА_3
Листом вих. № 657012 від 26 вересня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» повідомили ОСОБА_3 про те, що 25 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» як первісним кредитором/продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як новим кредитором/покупцем було укладено Договір № 766/К купівлі-продажу майнових прав, згідно якого первісний кредитор/продавець відступив шляхом продажу новому кредитору/покупцю права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 11175170000 від 25.06.2007 року. У вказаному листі ОСОБА_3 було також повідомлено про те, що з усіх питань, в тому числі щодо внесення відповідних змін до вищевказаного кредитного договору необхідно звертатись до нового кредитора/покупця.
Крім цього, Листом вих. № 0927/17 від 27 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» поштою направлено повідомлення для ОСОБА_3 про те, що 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» як продавцем та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як покупцем було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 11175170000/1 від 25.06.2007 року за реєстровим № 985, згідно умов якого, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» став новим іпотекодержателем та отримав право вимоги до боржника ОСОБА_3 .
Також, 27 вересня ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за вих.№ 0927/22 ОСОБА_3 цінним листом було направлено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором у тридцятиденний строк, згідно вказаної вимоги, відповідачем було також повідомлено про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги у випадку не усунення порушення, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, способами передбаченими ст.ст.36-38 ЗУ «Про іпотеку».
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №143717423 від 1.11.2018 року, вбачається, що 29 жовтня 2018 року реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_10 . право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Підставою виникнення у ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права власності у вказаному Витягу зазначено: договір відступлення права вимоги від 25.09.2018 року р.н. 985, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., та договір іпотеки від 25.06.2007 року р.н. 6274, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В.
При цьому, судом встановлено, що ще до перереєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, а саме 23 жовтня 2018 року, ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» було отримано звіт про оцінку майна, копія якого долучена до матеріалів даної справи, що спростовує твердження позивача в його позовній заяві щодо відсутності такої оцінки. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачається обов'язок заявника надавати звіт про оцінку, а у державного реєстратора немає обов'язку перевіряти факт проведення оцінки предмета іпотеки.
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується наступне.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Пунктом 4.1 Іпотечного договору № 11175170000/1 від 25.06.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 985, передбачено, що звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі: застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, виконавчого напису або за рішенням суду. Розділом 5 Іпотечного договору, в свою чергу передбачено, що даний розділ цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом:
- передачі Предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя, згідно абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «про іпотеку» (пункт 5.3).
- продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, згідно абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «про іпотеку» (пункт 5.4).
В свою чергу, пунктом 5.1 Іпотечного договору № 11175170000/1 від 25.06.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 985 сторонами також узгоджено, що момент переходу права власності на предмет іпотеки пов'язується саме з фактом отримання повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Пунктом 60 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Крім того, пунктом 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених вище правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що Державний реєстратор Бутюгіна Є.С. прийняла спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі Іпотечного договору № 11175170000/1 від 25.06.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 985, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.4.2, розділ 5), окрім того, відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» державному реєстратору Бутюгіній Є.С., на виконання ст.35 Закону України «Про іпотеку», п.п.2 п. 61 Порядку було надано повідомлення від 27 вересня 2018 року спрямоване ОСОБА_3 цінним листом, в якому відповідач висунув вимогу про усунення порушення зобов'язання, шляхом дострокового повернення кредиту у 30 денний строк, окрім того повідомив останнього, що відповідно до договору іпотеки квартири, статтей 36, 37 та 38 Закону України «Про іпотеку» має намір задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, також держреєстратору було надано дакази направлення зазначеного повідомлення/вимоги поштовим зв'язком, зокрема копії платіжних документів, внутрішніх описів та конвертів, що повернулися за закінченням терміну зберігання.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної 11.04.2017 року у справі № 21-1458а16, для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, кредитор, серед іншого повинен подати державному реєстратору копію вимоги про усунення порушень, докази її направлення та отримання іпотекодавцем, зокрема надати документ, що підтверджує факт завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, яким є повідомлення про вручення поштового відправлення, оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.
Рішення суб'єкта владних повноважень про реєстрацію права власності, вчинене без наявності зазначених документів є протиправним.
Аналогічна позиція викладена також у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 №320/8269/15-ц.
Як встановлено судом, таке повідомлення, що повернулося за закінченням терміну зберігання, надане іпотекодержателем, не містить підписів отримувача та дати його тримання, саме поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання, іпотекодержатель разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права, будь-яких інших належних доказів отримання вимоги не подав. Тобто вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано. Окрім того, на надісланому рекомендованому поштовому відправленні міститься довідка із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення, а тому, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно яких, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що завадили врученню поштового відправлення, зокрема можливої дійсної умисної бездіяльності отримувача чи бездіяльності співробітника органу поштового зв'язку/третьої особи, чим спростовуються відповідні доводи відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, державна реєстрація за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права власності на предмет іпотеки за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку документів, зокрема без встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку з моменту отримання вимоги іпотекодавцем, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 18, 22 та 27 Закону № 1952-IV, а тому є незаконною.
В свою чергу, надаючи оцінку доводам позивача та представника позивача щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд виходить з наступного.
Так, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2019 року, виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не залежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.
В даному випадку судом враховується, що звернення стягнення на спірну квартиру ОСОБА_3 , як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем було здійснено у примусовому порядку, поза волею ОСОБА_3 , що також підтверджується фактом існування зазначеного цивільного спору.
Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010 року у цивільній справі № 2-1257/10 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу, задоволено заяву ПАТ «ПроКредит Банк» про забезпечення позову та накладено арешт на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Згідно досліджених матеріалів реєстраційної справи, зокрема витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 143718608, 143718420, 143718518 від 01.11.2018 року, зазначений арешт, накладений на предмет іпотеки було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під №10467386, 10467396, 10467401, від 09.11.2010 року Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.02.2019 року зазначені забезпечення позову - скасовано, арешт з ѕ частин квартири АДРЕСА_2 ) - знято.
З зазначеного судового рішення вбачається, що ухвалами судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Лукінової К.С. від 11.10.2018 року та 24.10.2018 року повернуто без розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про скасування заходів забезпечення позову, тобто, як іпотекодержателю так і державному реєстратору на час вчинення реєстраційної дії було достеменно відомо про існування заборони відчуження предмету іпотеки на підставі судового рішення.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, чинної на час постановлення ухвали про накладення арешту - позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Окрім того, згідно правових висновків Верховного Суду України викладених у постановах від 25 травня 2016 року № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року №6-640цс17, від 18 січня 2017 року та Верховного Суду у постанові №6-2552цс16 та від 30 травня 2018 року № 61-1223св17, навіть при наявності факту, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може бути підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.
Відповідачу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було достеменно відомо про наявність арешту.
За п. 6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача ТОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП", що арешт не є перешкодою для реєстрації за ним права власності, як реалізації права іпотекодержателя, підлягають відхиленню, оскільки як вбачається із матеріалів справи арешт був накладений судовим рішенням. За положеннями Розділу VIII Конституції України, зокрема ст.ст. 124-129, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, рішення ухвалюються Іменем України. Отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень, є однією з основних засад судочинства, в свою чергу, за положеннями ст. 158 та 374 ЦПК України арешт накладений ухвалою суду може бути скасовано судом, що наклав арешт або судом апеляційної інстанції, а тому дії іпотекодержателя та державного реєстратора щодо реєстрації права власності за іпотекодержателем під час існування заборони відчуження, встановленої судовим рішенням - є протиправними.
Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконним рішення Державного реєстратора про реєстрацію 29 жовтня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, права власності на спірну квартиру.
Також, суд вважає за необхідне задовольнити і вимоги позивача про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на нерухоме майно, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за особою права власності є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття такою особою відповідного права власності. Натомість, як вказувалось вище, судом встановлено факт незаконності рішення державного реєстратора про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, внаслідок якого було здійснено спірний запис. Зокрема підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування запису за № 28708550 від 29 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1683016512101.
Щодо стосується розподілу судових витрат, суд виходить з висновку, що у вказаних правовідносинах належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності. Такі висновки щодо суб'єктного складу висловлені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (провадження N 11-404апп18) та від 13 березня 2019 року (провадження N 14-61цс19).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, та з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, з відповідача ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 536 грн. 80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 203, 214, 216, 512, 517, 626, 627 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. ст. 4, 11-13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Батюгіної Євгенії Сергіївни (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 4), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс № 205), треті особи ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним дій державного реєстратора та скасування реєстрації права власності - задовольнити.
Визнати незаконним рішення Державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області Бутюгіної Євгенії Сергіївни (ЄДРПОУ 42320061) про реєстрацію 29 жовтня 2018 року за № 28708550 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ЄДРПОУ 4069681).
Скасувати запис за № 28708550 від 29 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1683016512101.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь ОСОБА_3 судовий збір по справі у розмірі 1 536 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т. О. Дубіжанська