Справа № 212/9850/19
2/212/1122/20
11 лютого 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , на ім'я останнього відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_1 не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01.10.2019 року у розмірі 38035 грн. 79 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати заборгованості просить стягнути з нього суму індексу інфляції у розмірі 8171,27 грн., 3% річних у розмірі 2337,67 грн., а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1921 грн.
Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку з викликом сторін.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» закріплено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», на який відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення (а.с.4).
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.
Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з опалення гарячого водопостачання, заборгованість станом на 01.10.2019 року складає 38035,79 гривень (а.с.6,7,8).
Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачем не надано.
Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. До суду заяв про застосування позовної давності не надходило.
Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позову, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2337,67 грн. та інфляційні втрати у сумі 8171,27 грн. (а.с. 7 зворотній).
Ст. 141 ЦПК України визначено, що у зв'язку із задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 гривня.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,81,247,259,263-265,268 ЦПКУкраїни,ст.ст.525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст.ст.16,20,21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 38035,79 гривень (тридцять вісім тисяч тридцять п'ять гривень 79 копійок), суму індексу інфляції у розмірі 8171,27 гривень (вісім тисяч сто сімдесят одна гривня 27 копійок), 3 % річних у розмірі 2337,67 гривень (дві тисячі триста тридцять сім гривень 67 копійок), а всього 48544,73 гривень (сорок вісім тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 73 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 гривень ( одну тисячу дев'ятсот двадцять одну тисячу гривень).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2020 року.
Суддя: І. Б. Чайкін