Справа № 206/6749/18
Провадження № 2/175/136/19
27 січня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Лукієнко В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
В лютому 2019 року з Самарського районного суду м. Дніпропетровська до суду надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, для розгляду за підсудністю, в якій позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №721596737 від 19 серпня 2014 року у розмірі 25758,23 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн.
Представник позивача надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.105), також надав суду відповідь на відзив (а.с.79-83).
Відповідачка ОСОБА_1 надала суду відзив на позов в якому просила відмовити в задоволенні позову застосувавши до боргових зобов'язань правила позовної давності (а.с.70-74).
Адвокат відповідачки за договором про надання правової допомоги Пріхно Н.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні; суду пояснила, що плата за управління кредитом у розмірі 6248,71 грн. стягненню не підлягає, а сплачена ОСОБА_1 сума за управління кредитом в період з серпня 2014 року по листопад 2015 року в розмірі 4156,49 грн. повинна бути зарахована в рахунок заборгованості за кредитом, яку ОСОБА_1 повинна повернути і заборгованість повинна бути зменшена на 4156,49 грн. та виклала свою правову позицію в письмових дебатах (а.с.107-110).
Вислухавши адвоката відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Встановлено, що 19 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір №721596737 від 19 серпня 2014 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 13000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,99% річних та включається в суму щомісячного платежу, на 48 місяців з кінцевим терміном повернення 20 жовтня 2016 року (а.с.5).
Між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 14 липня 2017 року укладено договір відступлення права вимоги №20170714, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості) (а.с.17-23).
Відповідача було письмово повідомлено про відступлення права вимоги (а.с.15,16).
Згідно п. 1.2 Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Так, відповідно до умов вказаного договору новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №721596737 від 19 серпня 2014 року, який був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 до моменту відступлення прав вимоги новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги - реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №721596737 від 19 серпня 2014 року в сумі 25758,23 грн. з яких: 10771,03 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2238,49 грн. заборгованість за відсотками; 6248,71 грн. заборгованість за платою з управління кредитом; 6500 грн. заборгованість за пенею. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором.
Між сторонами виник спір стосовно виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Зі змісту ст. 626, 638 ЦК України, слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 1049, 1054 ЦК України, передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за платою за управління кредитом у розмірі 6248,71 грн., як складової загальної суми боргу, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Так, у підписаній сторонами заяві №721596737 від 19 серпня 2014 року на отримання кредиту, відсутні умови договору про плату за управління кредитом, її розміру, порядку нарахування та сплати, у зв?язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у відповідача обов'язку здійснення такої плати, відтак сума заборгованості за платою за управління кредитом у розмірі 6248,71 грн. стягненню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так позивач у позовній заяві зазначає про подання відповідачем до ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» Заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», при цьому не надає до суду у якості доказу вищевказаної заяви. При цьому матеріали справи містять самі Умови отримання кредитів та інших послуг в редакції від 25.07.2014 року, проте відсутні підтвердження, що саме ці Умови діяли на момент підписання Заяви на отримання кредиту, саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень». Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача могли змінюватись позивачем, а надана позивачем копія не містить підпису відповідача на підтвердження прийняття нею запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.
Разом з тим, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені розпочався з 21.05.2015 року та відповідно закінчився 21.01.2017 року, проте із позовною заявою позивач звернувся до суду 07.12.2018 року.
Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Проте такий договір між сторонами не укладався. Відтак суд вважає, що до вимог про стягнення з відповідача на користь позивача належить застосувати передбачену законом скорочену позовну давність в один рік.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, враховуючи викладене, суд уважає, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення суми заборгованості за пенею, як складової загальної заборгованості, сплив, відтак у стягненні заборгованості за пенею належить відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Таким чином, виходячи з викладеного, суд уважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №721596737 від 19 серпня 2014 року у розмірі 12790,70 грн., що складається з заборгованості за основним боргом у розмірі 10771,03 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 2019,67 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 1762 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256, 258, 259, 261, 267, 526, 530, 610, 612, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №721596737 від 19 серпня 2014 року у розмірі 12790,70 грн., що складається з заборгованості за основним боргом у розмірі 10771,03 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2019,67 грн., а також судовий збір у розмірі 1762 грн., а всього стягнути 14552 грн. 70 коп.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення 6248,71 грн. заборгованості за платою управління кредитом та 6500 грн. заборгованості за пенею - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.