№ 201/1368/20
провадження 2-з/201/25/2020
11 лютого 2020 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, -
ОСОБА_1 10 лютого 2020 року звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду.
В заяві про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , а також накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , оскільки відповідачі свої зобов'язання не виконують та є підстави вважати, що вони будуть намагатися відчужити майно, яке їм належить, що може ускладнити виконання рішення суду по справі.
Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форма заяви пор забезпечення позову, а також, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з вище зазначеного заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, що зазначено у заяві; не зазначено передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову; до заяви не надано документи, які підтверджують право власності (свідоцтво про право власності та інше) позивача на це майно; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника ; до заяви не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (420,40 грн.), також заявником не було вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки оскільки вона була подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ч. 9 ст. 153, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, -
Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду.
Ухвала набрала законної сили 11 лютого 2020 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя