Справа № 211/865/20
Провадження № 2-з/211/8/20
11 лютого 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючого судді - Папариги В.А.,
при секретарі - Чернушкіній Г.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти банківського вкладу що зберігаються на депозитних рахунках ОСОБА_2 , відкритих у АТ "Банк Форвард", АТ "ТаскомБанк" та інших банківських установах України до набрання чинності рішенням у справі про поділ майна що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування заяви послалась на те, що вона має намір подати заяву про поділ спільного майна подружжя. 02 лютого 1985 року між нею та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, зареєстрований Центрально-Міським відділом РАГС та зроблено актовий запис №56. Під час перебування у шлюбі з чоловіком вони до цього часу вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. За час перебування у шлюбі нами сумісно було накопичено значну суму заощаджень, яку вони розмістили в трьох банківських установах на депозитних рахунках, щоб отримувати відсотки. Сума коштів, яку вони розмістили на рахунках банків АТ "Банк Форвард", АТ "ТаскомБанк", а також в третьому банку, назву якого я не пам'ятаю, з врахуванням нарахованих відсотків становить понад 500 000,00 грн. Проте ОСОБА_2 сховав від неї всі депозитні договори які оформлені на його ім'я.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості такого виконання.
Заявник з метою захисту прав та щоб без її відому, як співвласника майна не було вчинено дій, що позбавлять її права, вважає, що до винесення рішення по справі суд має вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки ОСОБА_2 відкритих у АТ "Банк Форвард", АТ "ТаскомБанк" та інших банківських установах України, оскільки назву третього банку де був відкритий рахунок, вона не пам'ятає.
Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Згідно частин 1, 2статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини 1,2статті 150 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»(далі Постанова) судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 4Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).
Із змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів.
Більш того, в заяві про забезпечення позову, позивачем не зазначено сума грошових коштів та не вказані відомості про відповідні рахунки, на якому перебувають грошові кошти, які є предметом позовних вимог, а також позивачем не наведено відповідних ризиків щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Дотримуючись вимог закону суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки до заяви не додано належних та допустимих доказів факту належності вказаного майна, на час подання відповідної заяви, відповідачу, що виключає можливість накладення арешту на зазначене майно, тим більше суд не може накласти арешт на взагалі невідоме майно.
Таким чином суд вважає, що заява про накладення арешту на грошові вклади заявлено передчасно, так як відсутня достовірна інформація про наявність у відповідача банківських рахунків та такій заяві має передувати клопотання про забезпечення доказів.
Враховуючи викладене та норми законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151 -153 ЦПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 11 лютого 2020 року.
Суддя: В. А. Папарига