Справа №173/3078/19
Провадження №2/173/285/2020
05 лютого 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності -
24.12.2019 року до суду звернулися позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності до відповідача Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації»
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 05 лютого 2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась
Згідно поданої позовної заяви позивачі просять визнати за кожним з них право власності на Ѕ частину самочинно збудованого садибного житлового будинку літ А-2 площею 240,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами (підвал п/д, ганок а''-1, балкон а'''-1, оглядова яма о/я, літня кухня Б-1, погріб п/г, сарай Б'-1, навіс В-1, навіс Г-1, вбиральня Д-1, огорожа №1, мощення І, паркан №2, огорожа №3, огорожа №4, сходи №5, хвіртка №6), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне:
09.02.2016 року вони набули право на житловий будинок незвершеного будівництва 70% готовності на підставі договору дарування від 09.02.2016 року. також на підставі договору дарування від 09.02.2016 року вони отримали земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер 1221055400:02:001:0093. З 2016 по 2019 рік вони побудували новий житловий будинок господарським способом. В жовтні 2019 року вони звернулися до БТІ для виготовлення технічного паспорту на об'єкт та отримали звіт про проведення технічного обстеження житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами літера А-2 по АДРЕСА_1 , де встановлено готовність його до експлуатації. 07.11.2019 року вони отримали інформаційну довідку щодо відповідності місця розташування вимогам державних будівельних норм - відповідає містобудівній документації. Саме будівництво не суперечить державним будівельним нормам. Отримати право власності на будинок вони не мають можливості, оскільки він не введений в експлуатацію, а для введення його в експлуатацію необхідно отримати судове рішення, що й стало підставою для звернення до суду.
Справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, проте подана заява про визнання позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини
Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 09.02.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності в рівних частках кожний на домоволодіння незавершеного будівництва 70 відсотків готовності з прилеглими до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
На підставі договору дарування від 09.02.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності в рівних частках кожний на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1221055400:02:001:0093).
Зазначені обставини підтверджуються копіями відповідних договорів та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За доводами позивачів в 2019 році на зазначеній вище земельній ділянці вони самочинного господарським способом закінчили будівництво житлового будинку з господарськими спорудами без отримання дозволів.
У жовтні 2019 року позивачі звернулися до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорту на об'єкт, де був виготовлений технічний паспорт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних технічного паспорта вбачається, що позивачами дійсно здійснено завершено будівництво будинку і господарських споруд в 2019 році.
Після закінчення будівництва позивачі мають на меті отримати документи про право власності на повний об'єкт, що є можливим лише після введення його в експлуатацію. Ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію вони не мають можливості, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду .
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт
Враховуючи, що позивач здійснив побудову житлового будинку без отримання будь-яких дозволів та проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що позивачами проведене самочинне будівництво на земельній ділянці, яка набута ними на законних підставах (на підставі договору дарування) та має призначення саме для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.
Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.
Враховуючи, що самочинно збудований позивачами будинок відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам та не порушує права інших осіб, що підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження будинку: літера А-2 по АДРЕСА_1 , де зазначено, що на час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта і встановлено його готовність до експлуатації.
Відповідно до Інформаційної довідки від 07.11.2019 року № 27/12-13/19, виданої головним архітектором району відділу житлово-комунального господарства, будівництва, містобудування та архітектури Верхньодніпровської райдержадміністрації встановлено відповідність вимогам державним будівельним нормам: ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», розміщення житлового будинку, збудованого позивачами. Тобто будинок і господарські споруди відповідають містобудівній документації на місцевому рівні - відповідно до схеми генерального плану смт. Дніпровське будівництво об'єктів розташованого на сельбищній території в зоні садибної забудови, яка включає в себе території для садибної забудови (присадибні ділянки).
На підставі вищевикладеного суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позов, визнавши за позивачами право власності на самочинно збудований житловий будинок літ А-2 площею 240,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами (підвал п/д, ганок а''-1, балкон а'''-1, оглядова яма о/я, літня кухня Б-1, погріб п/г, сарай Б'-1, навіс В-1, навіс Г-1, вбиральня Д-1, огорожа №1, мощення І, паркан №2, огорожа №3, огорожа №4, сходи №5, хвіртка №6), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1537 грн., суд вважає за можливе покласти на позивачів, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивачів, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку будівництва нового майна
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності - задовольнити
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на Ѕ частину самочинно збудованого житлового будинку літ А-2 площею 240,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами (підвал п/д, ганок а''-1, балкон а'''-1, оглядова яма о/я, літня кухня Б-1, погріб п/г, сарай Б'-1, навіс В-1, навіс Г-1, вбиральня Д-1, огорожа №1, мощення І, паркан №2, огорожа №3, огорожа №4, сходи №5, хвіртка №6), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на Ѕ частину самочинно збудованого житлового будинку літ А-2 площею 240,7 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами (підвал п/д, ганок а''-1, балкон а'''-1, оглядова яма о/я, літня кухня Б-1, погріб п/г, сарай Б'-1, навіс В-1, навіс Г-1, вбиральня Д-1, огорожа №1, мощення І, паркан №2, огорожа №3, огорожа №4, сходи №5, хвіртка №6), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1537 грн. покласти на позивачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 05.02.2020 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване 05.02.2020 року
Оприлюднене 11.02.2020 року
Дата набрання законної сили 07.03.2020 року