Рішення від 04.02.2020 по справі 173/2843/19

Справа №173/2843/19

Провадження №2/173/217/2020

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, діє в інтересах ОСОБА_1 до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 року до суду звернувся позивач адвокат Поздняков В.Г., в інтересах ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2019 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального провадження на 22.01.2020 року.

Відповідач в установлений строк відзиву на позовну заяву не надав.

22.01.2020 року закінчене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 04.02.2020 року

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 73.6 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0.77 га., за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16.02.1991 року вона уклала шлюб з ОСОБА_9 , та після укладення шлюбу змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

З 1977 року її батько ОСОБА_7 . як голова сім'ї проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

21.04.1988 року на зазначений вище житловий будинок був складений технічний паспорт.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_7 , помер. На день смерті в будинку були зареєстровані вона та її мати ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_8 .

На момент смерті батьків відкрилась спадщина, яка складається в тому числі із житлового будинку з господарськими спорудами будинку за адресою: АДРЕСА_1

17.05.2019 року вона звернулася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері . Проте постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 17.05.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а також в зв'язку з тим, що при огляді алфавітної книги Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за період з 1989 року по 1994 рік виявлено спадкову справу № 262/1990 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , з поміткою видано, але точна дата видачі не вказана. Книга обліку і реєстрації спадкових справ за даний період відсутня. Встановити дату видачі свідоцтва неможливо. З повідомлення Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області встановлено, що для надання спадкової справи необхідна дата видачі свідоцтва про право на спадщину. Тому неможливо встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_7 , що й стало підставою звернення до суду.

Позивач і представник позивача в судове засідання не з'явились, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність. У підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали за підставами, зазначеними в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, відзиву на позовну заяву не надано.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмових пояснень суду не надали.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть.

На час смерті батьків позивача відкрилась спадщина, яка складається в тому числі із житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 .

Позивач звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 . Проте постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 17.05.2019 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, та в зв'язку з тим, що при огляді алфавітної книги Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за період з 1989 року по 1994 рік виявлено спадкову справу № 262/1990 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , з поміткою видано, але точна дата видачі не вказана. Книга обліку і реєстрації спадкових справ за даний період відсутня. Встановити дату видачі свідоцтва неможливо. З повідомлення Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області встановлено, що для надання спадкової справи необхідна дата видачі свідоцтва про право на спадщину. Тому неможливо встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.05.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. .

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , за життя збудував будинок з господарськими спорудами, але право власності на нього належним чином не оформив.

Згідно довідки Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області № 37 від 15.05.2019 року встановлено, що згідно з даними по господарської книги починаючи з 1977 року головою сім'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_7 .

На зазначене вище домоволодіння 21.04.1988 року складений технічний паспорт, в якому власником будинку за вищевказаною адресою вказаний ОСОБА_7 . .

Відповідно до роз'яснень державної архітектурної - будівельної інспекції, будинки, які збудовані до 05.08.1992 року не потребують вводу в експлуатацію і підставою для реєстрації права власності на такі будинку є технічний паспорт на будинок, складений за результатами технічної інвентаризації.

На будинок, розташований по АДРЕСА_1 , виготовлений технічний паспорт 21.04.1988 року, що підтверджується копією технічного паспорта. Такими чином у померлого ОСОБА_7 , за життя виникло право власності на будинок, розташований по АДРЕСА_1

Оцінюючи надані суду докази, судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 , був власником житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого а адресою: АДРЕСА_1

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як неотримання правовстановлюючого документу.

Таким чином будинок за адресою: АДРЕСА_1 входить до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217ЦК України - Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_7 . у зазначеному домоволодіння були зареєстровані його дружина ОСОБА_8 ,, і позивачка ОСОБА_1 . та члени її сім'ї. Таким чином мати позивачки і позивачка фактично прийняли спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_7 .

На даний час позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, оскільки є донькою померлих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 що підтверджується копією свідоцтва про народження та про реєстрацію шлюбу. Інші спадкоємці першої черги, сестри позивачки залучені до участі в розгляді справи, але до суду не з'явились і самостійних вимог щодо спадкового домоволодіння не заявили.

Відповідно до ч. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так як нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий житловий будинок у позивача виникло право на захист своїх порушених прав шляхом подання позову про визнання права власності в судовому порядку.

Щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , і видачі свідоцтва про право на спадщину, то невідомо на яке майно видавалось дане свідоцтва про право на спадщину. Але враховуючи, що на час смерті ОСОБА_8 ,та звернення позивачки до нотаріуса для оформлення спадкових прав право власності на спірне домоволодіння ні за ким не було зареєстроване, відповідно доказів того, що свідоцтво про право на спадщину видавалось саме на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 немає.

Єдиною особою, яка претендує на дану спадщину на час розгляду справи є позивач ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 73.6 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0.77 га.. за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн суд вважає за можливе покласти на позивача так як не вбачається вини відповідача у порушенні прав позивачки.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, діє в інтересах ОСОБА_1 до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 73.6 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0.77 га.. ад адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2

Витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.02.2020 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 04.02.2020 року

Оприлюднене: 11.02.2020 року

Дата набрання законної сили: 06.03.2020 року

Попередній документ
87487330
Наступний документ
87487333
Інформація про рішення:
№ рішення: 87487332
№ справи: 173/2843/19
Дата рішення: 04.02.2020
Дата публікації: 17.02.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності
Розклад засідань:
22.01.2020 14:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
04.02.2020 15:00 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області