Постанова
Іменем України
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 643/8355/16-ц
провадження № 61-7600св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Земельний банк»,
третя особа - акціонерне товариство закритого типу «Гея»,
особа, яка подала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРІЕС»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Земельний банк» (далі - ПАТ «Зембанк»; ПАТ «Земельний банк»), третя особа - акціонерне товариство закритого типу «Гея», про визнання припиненим договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком та акціонерним товариством закритого типу «Гея» (далі - АТЗТ «Гея») було укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало 10 000 000,00 грн та зобов'язалось повернути вказану суму в строк до 14 січня 2009 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань АТЗТ «Гея» за вказаним кредитним договором, між ним та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. «А-5», загальною площею 7397,8 кв.м, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . 31 березня 2010 року між первісним боржником за кредитним договором
від 16 січня 2008 року АТЗТ «Гея», новим боржником - закритим акціонерним товариством «Лантан» (далі - ЗАТ «Лантан») та новим кредитором - ПАТ «Земельний банк» було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний кредитор перевів, а ЗАТ «Лантан» прийняло на себе зобов'язання, що виникають із вищевказаного кредитного договору.
Посилаючись на те, що позивач не погоджувався забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, ОСОБА_1 просив на підставі статті
523 ЦК України визнати майнову поруку за договором іпотеки, укладеним
16 січня 2008 року між ним та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком припиненою, зобов'язати орган державної реєстрації прав внести записи до Державного реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про припинення обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-5» загальною площею 7397,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано поруку, що виникла з договору іпотеки (майнова порука), укладеного 16 січня 2008 року між Харківським акціонерним Земельним банком та ОСОБА_1 припиненою.
Зобов'язано орган державної реєстрації прав внести записи до Державного реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про припинення обтяження нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «А-5» загальною площею 7 397,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 23, а також про припинення обтяження забороною відчуження, зареєстрованого в реєстрі № 24.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями
статті 523 ЦК України та виходив із того, що майнова порука ОСОБА_1 припинилася у зв'язку із зміною боржника в основному зобов'язанні, оскільки позивач не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником ЗАТ «Лантан».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «AРIEC» (далі - ТОВ «ЮФ «АРІЕС») оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ЮФ «AРIEC» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду міста Харкова
від 16 серпня 2016 року, не набула права сторони (учасника) у судовій справі, у якій стороною (учасником) був банк, а саме: за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Зембанк» про визнання припиненим договору іпотеки, а тому вважати ТОВ «ЮФ «АРІЕС» особою, права якої порушені оскаржуваним рішенням, не можна.
Апеляційний суд дійшов висновку, що договір про передавання в управління непроданих активів від 09 лютого 2015 року, укладено з порушенням Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, оскільки його укладення відбулось без участі ПАТ «Зембанк», тобто, банку, який ліквідується та є власником активів, що передаються за договором. Доказів, які б свідчили про наявність прав попереднього управителя майном TOB «ЮК «АМСТЕРДАМ» безпосередньо, за відсутності волевиявлення ПАТ «Зембанк» - власника активів, передавати свої права наступному управителю, оскільки договором від 09 лютого 2015 року було достроково припинено дію договору про передавання в управління непроданих активів від 30 січня 2014 року, укладеного між ПАТ «Зембанк», ТОВ «ЮК «АМСТЕРДАМ» та Національним банком України, суб'єктний склад учасників якого відповідав приписам пункту 13.9 Положення, суду не надано.
Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «ЮФ «AРIEC» задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що заміна сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення Московського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2012 року, а саме стягувача ПАТ «Зембанк» на ТОВ «ЮФ «АРІЕС», дає підстави для висновку, що останнє набуло права учасника справи за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 .
Постановою апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року, прийнятої у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ТОВ «ЮФ «АРІЕС» задоволено.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 31 березня 2010 року ОСОБА_1 було надано ПАТ «Земельний банк» та ЗАТ «Лантан» посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О. А. заяву, відповідно до змісту якої позивач, керуючись статтею 523 ЦК України, надав свою згоду забезпечувати іпотекою нерухомого майна, що виникла на підставі договору від 16 січня 2008 року, виконання зобов'язань новим боржником за кредитним договором
від 16 січня 2008 року - ЗАТ «Лантан» у загальному розмірі 30 822 557,00 грн.
З огляду на викладене підстав для припинення поруки (застави) на підставі статті 523 ЦК України немає.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що спір у даній справі не є таким, що може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до правил ЦПК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, прийнятої у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ТОВ «ЮФ «АРІЕС» задоволено.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що підстав для припинення поруки (застави) на підставі статті 523 ЦК України немає, оскільки 31 березня 2010 року ОСОБА_1 було надано
ПАТ «Земельний банк» та ЗАТ «Лантан» посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Галіщевою О. А. заяву, відповідно до змісту якої позивач, керуючись статтею 523 ЦК України, надав свою згоду забезпечувати іпотекою нерухомого майна, що виникла на підставі договору від 16 січня 2008 року, виконання зобов'язань новим боржником за кредитним договором від 16 січня
2008 року - ЗАТ «Лантан» у загальному розмірі 30 822 557,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року та залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ЮФ «АРІЕМ» є неналежним учасником справи, його права та обов?язки не зачіпаються судовим рішенням. Харківський апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання представника позивача про витребування у ТОВ «ЮФ «АРІЕС» документів на підтвердження виникнення у нього права управління активами ПАТ «Земельний банк», не повністю дослідив документи, які є доказом наявності прав управління активами, безпідставно відхилив аргументи позивача з цього приводу. Надані ТОВ «ЮФ «АРІЕС» документи, не підтверджують виникнення прав управителя майном.
Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі, а суд вирішив її права та обов?язки без заміни сторони у справі її правонаступником.
Судом неправильно було застосовано норми матеріального права, щодо визнання припиненим договору іпотеки.
Доводи інших учасників справи
10 червня 2019 рокуТО «ЮФ «АРІЕС» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду
від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 16 січня 2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком та акціонерним товариством закритого типу «Гея» було укладено кредитний договір
№ 03-08/К, за умовами якого останнє отримало 10 000 000,00 грн та зобов'язувалось повернути вказану суму у строк до 14 січня 2009 року.
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання акціонерного товариства закритого типу «Гея», 16 січня 2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літ. «А- 5», загальною площею 7397,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
31 березня 2010 року між первісним боржником за кредитним договором від 16 січня 2008 року № 03-08/К акціонерним товариством закритого типу «Гея», новим боржником ЗАТ «Лантан» та кредитором - ПАТ «Земельний банк» було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний кредитор перевів, а ЗАТ «Лантан» прийняло на себе зобов'язання, що виникають із вищевказаного кредитного договору.
Згідно пункту 1 Договору про переведення боргу встановлено, що первісний боржник - акціонерне товариство закритого типу «Гея» переводить на нового боржника закрите акціонерне товариство «Лантан» свій борг (грошове зобов'язання) за кредитним договором від 16 січня 2008 року № 03-08/К укладеним з ПАТ «Земельний банк», а новий боржник приймає на себе це грошове зобов'язання.
Пунктом 8 Договору встановлено, що ПАТ «Земельний банк» не виступає проти виконання основного грошового зобов'язання новим боржником.
31 березня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву ПАТ «Земельний банк» та ЗАТ «Лантан» про надання згоди забезпечувати іпотекою нерухомого майна, що було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки (майнова порука), в забезпечення зобов'язань акціонерного товариства закритого типу «Гея» по договору № 03-08/К про надання кредиту від 16 січня 2008 року, яке було первісним боржником, зобов'язань нового боржника - ЗАТ «Лантан» по
кредитному договору № 03-08/К про надання кредиту від 16 січня 2008 року в сумі основного боргу 24 000 000,00 грн та 6 822 557,52 грн нарахованих відсотків (т. 1 а. с. 52).
В подальшому, рішенням Московського районного суду міста Харкова
від 18 квітня 2012 року позов ПАТ «Земельний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно задоволено. В погашення заборгованості за вказаним кредитним договором на загальну суму
12 330 304,16 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнової поруки) від 16 січня 2008 року, шляхом продажу нежитлової будівлі літ. «А-5», загальною площею 7397,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що 31 березня 2010 року ОСОБА_1 надав ПАТ «Земельний банк» нотаріально посвідчену заяву, якою підтвердив свою згоду забезпечувати іпотекою нерухомого майна за договором іпотеки (майнової поруки), виконання зобов'язань по кредитному договору від 16 січня 2008 року новим боржником за договором переводу боргу від 31 березня 2010 року - ЗАТ «Лантан».
30 січня 2014 року між ПАТ «Зембанк», ТОВ «ЮК «АМСТЕРДАМ» та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів.
09 лютого 2015 року між ТОВ «ЮК «АМСТЕРДАМ», ТОВ «ЮФ «АРІЕС» та Національним банком України було укладено договір про передавання в управління непроданих активів ПАТ «Зембанк».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що наявні підстави для припинення поруки, що виникла з договору іпотеки (майнова порука), укладеному 16 січня 2008 року між ним та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, оскільки боржник у зобов'язанні за кредитним договором від 16 січня 2008 року був змінений, а за нового боржника він не поручався.
Відповідно до частини третьої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Стаття 1 Закону України «Про іпотеку», частина перша статті 572 ЦК України та частина перша статті 575 ЦК України встановлюють, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Згідно частини третьої статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно частини п?ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частиною першою статті 523 ЦК України встановлено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що ОСОБА_1 поручався на забезпечення іпотекою зобов'язання за кредитним договором від 16 січня 2008 року перед новим боржником - ЗАТ «Лантан», дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи заявника щодо відсутності доказів порушення прав ТОВ «ЮФ «АРІЕС» оскаржуваним рішенням не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області
від 20 червня 2017 року, замінено сторону виконавчого провадження стягувача з ПАТ «Зембанк» та ТОВ «ЮФ «АРІЕС», щодо виконання рішення Московського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2012 року.
Таким чином заміна сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення Московського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2012 року, а саме стягувача ПАТ «Зембанк» на ТОВ «АРІЕС», дає підстави для висновку, що ТОВ «ЮФ «АРІЕС» набуло права учасника справи за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 .
На зазначені обставини вказував суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, та до неправильного тлумачення норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апостанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко