23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 639/6043/16-ц
провадження № 61-41832 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Розумної Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року в складі судді Єрмоленко В. Б. та на постанову апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року в складі колегії суддів Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 741 137,65 грн боргу за договором позики від 20 квітня 2016 року, що еквівалентно 70 000 доларів США за курсом НБУ станом на дату подачі позову.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 указував, що 20 квітня 2016 року він позичив ОСОБА_2 70 000 доларів США, про що сторони склали письмовий договір у двох примірниках і підписали його.
Договором передбачений строк виконання зобов'язань із повернення боргу до 20 червня 2016 року.
Станом на 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 борг не повернула та не виконала свої зобов'язання в добровільному порядку, тому ОСОБА_1 просив вирішити даний спір у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 741 137,56 грн коштів за договором позики від 20 квітня 2016 року.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів у встановленому законом порядку, що боржник не виконав свої зобов'язання за договором позики та не повернув борг, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 серпня 2018 року представник відповідача подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито провадження в даній справі.
21 листопада 2018 року представник відповідача подала до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року клопотання задоволено, зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Указує, що ОСОБА_2 підписала пусті листки паперу, не укладала з ОСОБА_1 договір позики та не отримувала грошові кошти від нього в борг.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в письмовій формі укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 70 000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 20 червня 2016 року.
У пункті 3 указаного договору зазначено, що договір складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони договору. Договір підписаний сторонами.
Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інститута судових експертиз від 21 травня 2018 року, складеним за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 та запис « ОСОБА_2 » в графі «Позичальник:» у тексті договору позики від 20 квітня 2016 року виконані рукописним способом особисто ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі, оскільки відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання повернути борг у визначений договором строк.
Договір позики підтверджує факт отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що грошові кошти від позивача вона не отримувала.
Суди також правильно встановили, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 підписала пусті листки паперу, на яких ОСОБА_1 пізніше надрукував текст оспорюваного договору.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу адвоката Розумної Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук