Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 682/1218/14-ц
провадження № 61-8959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Варвус Ю. Д., Заїки В. М., Пастощука М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2006 року між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 12 755,05 грн, яка судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду
від 22 лютого 2010 року стягнута з ОСОБА_1 на користь банку. Станом на
31 березня 2014 року з урахуванням вказаного наказу існує заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 11 599,71 грн, а також штраф: 500,00 грн (фіксована частина) та 579,99 грн (відсоткова складова).
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог із зміною підстави позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням нарахованих відсотків за вказаний період станом на 16 червня 2015 року, стягнути з відповідача на користь банку кошти у розмірі 7 885,67 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що банк звернувся до суду з позовом із пропуском встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 7 885,67 грн заборгованості за кредитним договором.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, апеляційний суд, виходив із того, що банком не пропущено встановлений статтею 257 ЦК України строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідач після закінчення строку дії картки із заявою про закриття карткового рахунку не звертався та продовжував користуватися нею, у зв'язку із чим банком було продовжено строк дії такої картки. Разом з тим виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення вимог частини другої статті 625 ЦК України, оскільки після виконання судового наказу відповідач продовжував користуватися наданим кредитом, а тому банк мав право нараховувати йому проценти за користування кредитом у розмірі 72 % річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що пунктами 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою передбачено, що граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні картки, і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле Montn). Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, шляхом надання клієнту картки з новим строком дії. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що строк дії картки закінчився у лютому 2008 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 отримував нову картку та користувався нею, а також сплачував заборгованість у 2012 році, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що банком не пропущено, передбачений статтею 257 ЦК України строк звернення до суду з позовом.
Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 20 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов яких останній отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн у формі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зокрема до 28 лютого 2013 року.
Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 755,05 грн.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції від 19 серпня 2011 року виконавче провадження за вказаним судовим наказом закінчено у зв'язку із його повним виконанням.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приват Банк», з урахуванням уточнень позовних вимог та зміни підстави позову, враховуючи перерахунок заборгованості станом на 16 червня 2015 року, просило стягнути 7885,67 грн, з яких 7033,97 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн та 351,70 грн відсоткова складова штрафу.
Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Отже, зверненням до суду за видачею судового наказу 22 лютого 2010 рокубанк змінив кінцевий строк виконання зобов'язань за кредитним договором від 07 листопада 2006 року.
Враховуючи викладене, у зв'язку із реалізацією права на дострокове повернення позики припинилося право кредитора нараховувати проценти та штрафи за кредитом.
За таких обставин рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року необхідно скасувати і залишити в силі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року, змінивши його мотивувальну частину, відмовивши у задоволенні позову за безпідставність, а не за спливом строку позовної давності.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року скасувати.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2016 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило