ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7492/19
провадження № 2/753/5433/19
"14" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Волок І.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
09.04.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач, разом - сторони) про збільшення розміру його аліментних зобов'язань та зміну способу стягнення аліментів на утримання дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визначених судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2018.
Позов обґрунтований такими обставинами.
Сторони є батьками двох малолітніх дітей - дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами був зареєстрований 15.03.2014. Дізнавшись про негідну поведінку відповідача та його численні подружні зради, позивач подала позов про розірвання шлюбу.
До 03.04.2019 позивач проживала разом дітьми у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
03.04.2019 відповідач самоправно і з застосуванням сили позбавив позивача та малолітніх дітей права проживання у вищевказаній квартирі, всіх речей, документів, ліків, грошових коштів та незаконно вселив у квартиру свою останню коханку.
Станом на 06.04.2019 діти знаходяться на повному матеріальному утримані позивача, оскільки відповідач не виконує рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини доходу на кожну дитину.
З моменту видачі судового наказу відповідач не сплатив жодної копійки аліментів, у зв'язку з чим позивач змушена самостійно забезпечувати дітям умови їх виховання. На підтримання стану свого здоров'я позивач, яка є інвалідом з дитинства 2 групи, щомісяця витрачає не менше 8 000 грн., а щомісячні витрати на медичну допомогу для дітей становлять 16 000 грн. У березні позивачу було проведене планове оперативне втручання, що також негативно вплинуло на її матеріальний стан. Позивач має сплачувати за комунальні послуги у квартирі, що належить дітям, та за інші об'єкти, які є особистою власністю позивача та спільною сумісною власністю сторін. Діти також потребують необхідного сезонного одягу та відповідного харчування, що також забезпечується позивачем. Позивач отримує мінімальну заробітну плату, а тому змушена звертатись за допомогою до своїх батьків та працювати як практикуючий психолог. Відповідач має відмінний стан здоров'я, не є єдиним сином у своїх батьків.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просить збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на обох дітей до Ѕ частини його доходів та не обмежувати розмір аліментів десятьма прожитковими мінімумами на кожну дитину.
Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані посиланням на неправдивість повідомлених позивачем обставин та недоведеність і безпідставність заявлених вимог.
Як зазначено у відзиві на позов, у відповідача немає заборгованості по аліментах, він своєчасно і в повному обсязі, іноді навіть наперед, сплачує усі платежі згідно судового наказу. Більше того він своєчасно несе додаткові витрати по купівлі дітям одягу, речей, їжі, оплачує їх поїздки та медичні послуги. На дату написання відзиву (03.07.2019) сплачена ним сума аліментів становить 489 340 грн.
Заборгованість за аліментами виникла тому, що відповідач не знав про судовий наказ, постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана лише в лютому 2019 р., до того ж позивач свідомо не надавала свої банківські реквізити, чим унеможливлювала виконання судового рішення.
Інші обставини, на які посилається позивач, існували на момент видачі судового наказу, а відтак не можуть бути підставами для збільшення розміру аліментів.
Також є безпідставними твердження позивача про її скрутний матеріальний стан, оскільки позивач як особа з інвалідністю отримує соціальну допомогу, працює в банку, надає платні послуги у сфері психології, є приватним підприємцем і має свій інтернет-магазин, отримує доходи від здачу в оренду двох квартир, отримує допомогу від своїх батьків. Вказане свідчить про високий рівень доходів позивача: вона пересувається по місту виключно на таксі, відвідує дорогі тренінги з психології, сама дітьми не займається і утримує няню, здійснює поїздки за кордон (в Італію, Швецію та інші країни).
Відповідач працює провідним інженером по технології видобутку нафти та газу і проживає в Російській Федерації у м. Южно-Сахалінськ. Даний регіон прирівняний до Крайньої півночі і ціни там в порівнянні з Києвом вищі у 2-3 рази. Відповідач створив нову сім'ю і 09.02.2017 у нього народилася дитина, яку він зобов'язаний утримувати за забезпечувати. На його утриманні також знаходиться матір дитини, яка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Також відповідач зобов'язаний забезпечувати своїх батьків-пенсіонерів, які потребують постійного лікування. Витрати відповідача на оренду житла становлять 1 500 дол. США, він також оплачує дитячий садок, купляє продукти по високим цінам.
Позивач не може користуватись спільним нерухомим майном у м. Києві, яке позивач здає в оренду і самостійно отримує від нього доходи.
Також позивач двічі-тричі на рік відвідує своїх дітей у м. Києві, витрачаючи значні кошти на оплату перельоту.
Оскільки не відбулося жодного покращення матеріального стану відповідача в порівнянні зі станом, який він мав на момент видачі судового наказу, а навпаки, за цей час матеріальний стан відповідача погіршився, він має намір подати позов про зменшення розміру аліментів.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
?25.04.2019 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 22.07.2019 (а.с. 51-52).
?08.07.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с. 70-82).
?22.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2019 (а.с. 136-137).
?24.07.2019 представником позивача подано заяву про відвід судді (а.с. 139-140).
?24.07.2019 постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до розгляду заяви про відвід іншим суддею (а.с. 141).
?29.07.2019 іншим суддею відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді (а.с. 145-146).
?31.07.2019 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 154-156).
?02.09.2019 постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (а.с. 158б).
?13.11.2019 в судовому засіданні представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с. 163-166).
?13.11.2019 постановлено ухвалу (протокольну) про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та оголошено перерву до 14.11.2019 (а.с. 179-181).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками двох малолітніх дітей - дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).
15.03.2014 сторони зареєстрували шлюб (а.с. 6).
Із заяв по суті справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні вбачається, що стосунки між сторонами розладились, у зв'язку з чим позивач подала позов про розірвання шлюбу.
Після припинення шлюбно-сімейних відносин сторін діти залишились з матір'ю.
27.08.2018 суддею Дарницького районного суду м. Києва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 22.05.2018, до повноліття старшої дитини (а.с. 44).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2018 шлюб сторін розірвано.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51 Конституції України) та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (далі - СК України).
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
За приписом ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 183Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За приписом ч. 1 ст. 192 цього Кодексу розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже за змістом цієї правової норми умовою зменшення або збільшення розміру аліментів є зміна обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів.
Водночас за формою судовий наказ є немотивованим судовим рішенням, а процедура його видачі не передбачає оцінки доказів, у зв'язку з чим з відповідача були стягнуті аліменти в розмірі, визначеному ч. 5 ст. 183Сімейного кодексу України.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач неправомірно виселив її з дітьми з квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, та не виконує судовий наказ про стягнення аліментів, проте ці доводи суд відхиляє, оскільки вказані обставини не є тими обставинами, з якими закон пов'язує можливість збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення.
Більше того, ствердження позивача про існування заборгованості за аліментами спростовуються наданими відповідачем квитанціями про перерахування аліментів, з яких вбачається, що у квітні 2019 р. відповідач повністю погасив заборгованість за аліментами, і станом на 03.07.2019 загальний розмір сплачених ним аліментів склав 489 340 грн. (а.с. 85-91).
Станом на 19.06.2019 відомості про відповідача як боржника у Єдиному реєстрі боржників відсутні (а.с. 84).
Доводи позивача про аморальну поведінку відповідача та надані на підтвердження цієї обставини докази суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення даної справи.
Що стосується інших обставин, на які посилається позивач, а саме: інвалідність, необхідність оплати комунальних послуг за численні об'єкти нерухомості, придбання дітям сезонного одягу, харчування тощо, то вони існували на момент видачі судового наказу, а відтак не можуть бути підставами для збільшення розміру аліментів.
Водночас судом встановлено, що на час прийняття рішення про стягнення аліментів ОСОБА_3 вже мав третю дитину - дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 83), яку він зобов'язаний утримувати як і двох старших дітей, проте з огляду на особливості наказного провадження вказана обставина не була предметом судового розгляду.
Незважаючи на те, що відповідач не перебуває у шлюбі з матір'ю молодшої дитини, остання має право на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років, що передбачено ч. 2 ст. 91, ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України.
Аналогічні норми наявні і в сімейному законодавстві Російської Федерації (ст. 80, 89 Сімейного кодексу Російської Федерації).
Відтак, на даний час на позивача законом покладено обов'язок щодо утримання трьох дітей та матері молодшої дитини, яка у зв'язку з доглядом за дитиною не працює і потребує утримання від батька дитини.
Окрім аліментів, які відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу на підставі судового наказу, він також зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей, що визначено ст. 185 Сімейного кодексу України.
Проживання відповідача та дітей в різних країнах також обумовлює необхідність понесення відповідачем додаткових витрат на поїздки до м. Києва.
З платіжних документів про перерахування аліментів та пояснень представників сторін вбачається, що розмір отримуваного відповідачем доходу у перерахунку на національну валюту України перевищує 60 прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років, а тому щомісячний розмір сплачуваних ним аліментів становить 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину, що є максимальним розміром аліментів, який стягується на підставі судового наказу.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» на день розгляду справи прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2 118 грн.
З 01.12.2019 прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років зросте до 2 218 грн., а відтак зросте і розмір стягуваних з відповідача аліментів.
Як на одну з підстав своїх заперечень відповідач посилається на те, що вимоги позивача про збільшення розміру аліментів суперечать принципу рівності прав і обов'язків батьків щодо дитини.
Ці доводи відповідача є слушними, оскільки позивачем не доведено, що сплачувані відповідачем аліменти не покривають половини витрат на утримання дітей.
Суд також враховує, що на порушення вимог ст. 93 ЦПК України позивач не надала відповіді на поставлені у відзиві на позов запитання, в тому числі і щодо рівня своїх доходів.
До того ж за приписами сімейного законодавства розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, при цьомурівень матеріальної забезпеченості того з батьків, з яким проживає дитина, не є тим фактором, який в даному випадку повинен враховуватися при вирішенні цього спору, оскільки позивач одноособово, без погодження з відповідачем і з урахуванням лише своїх фінансових можливостей, приймає рішення щодо необхідних витрат на дітей.
Отже на підставі викладених у заявах по суті справи аргументів і оцінки наданих сторонами доказів та з урахуванням принципу рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей і таких загальних засад цивільного законодавства як розумність та справедливість, суд не вбачає підстав для збільшення розміру аліментних зобов'язань відповідача та зміну способу їх стягнення.
ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.
За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі за подання позовів про зміну способу стягненняаліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, з огляду на результат розгляду справи та враховуючи, що доказів понесення судових витрат відповідачем не надано, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: