Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2119/19
31 січня 2020 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю представника позивача
за довіреністю Лекіашвілі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв'язку із простроченням платежів.
Свої вимоги мотивує тим, що на ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладено обов'язок - забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24.05.2000 № 520 «Про забезпечення населення міста гарячим водопостачанням та централізованим опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ».
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Вказує, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності САС 466620 від 02.03.2010. Рішення про державну реєстрацію прийняте 09.03.2010, реєстраційний номер майна 29826617. Адреса реєстрації відповідача: АДРЕСА_3 . Проте, з моменту набуття відповідачем права власності на вказану квартиру, він ухиляється від укладання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Протягом усього періоду користування послугами відповідач отримує від позивача послуги належної якості і в необхідній кількості.
Також вказує, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до норм ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Тож, проект договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання опубліковано в Черкаській обласній газеті «Нова Доба».
Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, шляхом акцепту публічної оферти, відповідно до ст. 642 ЦК України.
Відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2019 складає 33631 грн. 33 коп.
Крім того, боржнику ОСОБА_1 , на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані інфляційні втрати в сумі 5910 грн. 37 коп. та 3 % річних, що становить 1637 грн. 76 коп.
Зазначено, що позивач звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, але ухвалою суду від 28.08.2017 у справі № 711/6416/17 відмовлено у задоволенні заяви про видачу судового наказу відносно відповідача ОСОБА_1 . Попередження з вимогою погасити борг, пропозиції укласти договір на його реструктуризацію позитивного результату не дали.
На підставі викладеного вище, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 33631 грн. 33 коп., інфляційну складову боргу - 5910 грн. 37 коп., 3% річних - 1637 грн. 76 коп., а всього - 41179 грн. 46 коп. та сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову повністю. Свій відзив обґрунтовує тим, що позивачем з поданням позовної заяви не надано до суду ніяких доказів підтвердження існування між відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» та відповідачем будь-яких договірних або будь-яких інших відносин та, які саме права або інтереси відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» порушено відповідачем. Не додано ніяких доказів на твердження того, що на приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» покладено обов'язок забезпечення тепловою енергією населення міста. Крім того, позивач в описовій частині позовної заяви посилається на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004, який, як вважає відповідач, втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017, тому норма ч. 7 статті 26 Закону про те, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання, - не діяла на момент публікації в Черкаській обласній газеті «Нова Доба» проекту договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Позивачем зазначено адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_3 , хоча про дійсну адресу реєстрації позивач був обізнаний ще в 2011 році, тому що звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, вказуючи в заяві адресу реєстрації відповідача АДРЕСА_4 . Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.08.2017 у цивільній справі №711/6416/17 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про видачу судового наказу з підстави, що позовні вимоги виходять за межі строку позовної давності, пропуск строку позовної давності та свідчить про наявність спору. Ухвала суду позивачем не оскаржувалася, набрала законної сили 22.08.2017 та була чинною на момент подання позивачем позовної заяви. Таким чином, термін позовної давності для позивача перервався у серпні 2017 року та після переривання почався знову, час що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячого водопостачання починаючи з січня місяця 2013 року, яка за розрахунком позивача станом на 01.01.2019 складає 33631 грн. 33 коп. У відзиві заявив клопотання та просить застосувати позовну давність стосовно позовних вимог позивача, які виходять за межі строку позовної давності, що відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову. А тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 подано відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, а якій зазначено, що доводи викладені у відзиві не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 року № 1480 позивач є виконавцем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання. Відповідно, у будинок АДРЕСА_1 постачається теплова енергія для опалення та підігріву води усіх квартир. Матеріали справи не містять, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів, що підтверджують відключення будинку АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення і постачання води. А тому беззаперечним є той факт, що послуги позивачем надавались. Доводи відповідача стосовно того, що договір з ним був укладений не у письмовій формі, а тому й відповідати за даним позовом про стягнення боргу за спожиту теплову енергію не повинен, не заслуговують на увагу з огляду на те, що згідно з чинним законодавством споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, які їм надавалися. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного в письмовій формі, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 12.09.2018 справа № 712/5856/15-ц (провадження 61-3993св18) та в Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15. Додатково зазначено, що плата за централізоване опалення квартир в житлових будинках, обладнаних загально - будинковим приладом обліку теплової енергії, нараховується з підставі показів такого приладу обліку теплової енергії. Споживач, в свою чергу, має прав знайомитись із показами приладу обліку, будь-якою іншою інформацією стосовно порядку і розмірів нарахувань, звернувшись до абонентного відділу позивача. Тож просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення на відповідь на відзив, в якому він зазначив, що позивачем подано відповідь на відзив з пропущенням строку, визначеного ухвалою суду від 15.04.2019, який закінчився 28.08.2019. А відзив позивач відправив через «Укрпошту» на адресу відповідача 30.08.2019, без клопотання про поновлення або продовження строку із зазначенням поважності причин пропуску строку. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на твердження того, що саме приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» постачає теплову енергію для опалення та підігріву води саме у будинок АДРЕСА_1 . Також позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем будь-яких договірних або будь-яких інших відносин з відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» в інтересах якого виступає приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно». А тому, просить залишити без розгляду та не брати до уваги при ухваленні рішення по суті відповідь на відзив позивача та додані до нього документи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 пояснив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 , а тому в нього є обов'язок по утрманню житла та платі комунальних послуг. ВП «Черкаська ТЕЦ» є відокремленим підрозділом ПрАТ «Черкаське хімволокно» і не є юридичною особою, а тому ПрАТ «Черкаське хімволокно» звернулося до суду з позовною заявою, оскільки у них є ліцензія на постачання даних послуг. З січня 2013 року по грудень 2018 року включно нарахована заборгованість. Тож, в 2017 році підприємство звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу відносно ОСОБА_1 , але у його видачі ухвалою суду було відмовлено. Проте, звернення з такою заявою перериває строки позовної давності, тож строк позовної давності позивачем не пропущений. Відповідач не має пільг та не отримує субсидії, жодної проплати за вказаний період здійснено не було. Письмового договору на надання послуг немає, проте його відсутність не перешкоджає виконанню обов'язку здійснювати оплату за комунальні послуги. До того ж, відсутні дані, що відповідач заперечує щодо наданих послуг, якості, або вони надавались неналежним чином. Тож, він отримує послуги, за які повинен сплачувати кошти, на сьогоднішній день заборгованість не погашена. А тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стріховська Ю.С. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи.
Заслухавши думку представника позивача, враховуючи позицію відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» (в подальшому ПрАТ) покладений обов'язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444). Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 №1480 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, у тому числі відомчого житлового фонду - ВАТ «Черкаське хімволокно» - послуг з тепловодопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2018 № 150060165, ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 , За вказаною адресою відповідач отримує послуги з тепловодопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкритий о/р 10019029, але ухиляється від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Правовідносини між співвласниками майна як суб'єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами. Правовідносини власників житлових приміщень щодо оплати комунальних послуг з підприємствами, які надають ці послуги, регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими комунальними послугами.
Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинне законодавство визначає обов'язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за результатами розгляду справи встановлено, що відповідач, як власник квартири і споживач житлово-комунальних послуг, не вносив плату за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, в т.ч. не здійснив оплату і на час розгляду справи. Слід зазначити, що ним жодним чином не спростовані доводи позивача про те, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» надає такі послуги, враховуючи норми статті 12 ЦПК України. Доказів про те, що послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання відповідач отримує від іншого підприємства, ним не надано. Крім того, відповідачем додано до відзиву на позов копію заяви ПАТ «Черкаське хімволокно» від 01.10.2011р. №1995/АМ про звернення ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до Придніпровського райсуду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 5037грн. 61коп., яка виникла станом на 01.10.2011р., що дає підстави суду вважати про обізнаність відповідача про те, що він знав і міг дізнатись про підприємство, яке надавало та надає послуги з теплопостачання та гарячої води, а також укласти відповідний договір.
Що стосується відсутності укладеного договору між позивачем та відповідачем, про що вказує відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позову, то слід звернути увагу на висновки Верховного Суду у постанові по справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019. Зокрема, зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об'єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення.
Таких документів споживачем - відповідачем по справі надано не було. Як і не доведено ті обставини, що відповідач не користувався гарячою водою, яка постачається централізовано. Під час розгляду справи судом не встановлено обставин про те, що у помешканні квартири АДРЕСА_5 в певний період часу було перекрито та опломбовано систему постачання тепла та гарячої води.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15 зроблено висновок, що «за частиною статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржених рішень) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності».
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України (в редакції, що діяла на час винесення ухвали від 15.08.2017) суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Між тим, відповідно до постанови ВС від 11.09.2018 по справі №904/191/18, пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Також за висновками ВСУ у справі №6-895цс15 від 02.12.2015 вказано, що перебіг позовної давності, шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.
На думку суду, у розумінні ч.2 ст. 264 ЦК позовна давність переривається не лише поданням позовної заяви, характерної для звичайного позовного провадження, але також і в разі подання до суду з додержанням загальних правил підсудності заяви про видачу судового наказу, оформленої згідно з установленими ЦПК вимогами до її форми і змісту. Слід вважати, що подача до суду заяви про видачу судового наказу, за результатами розгляду якої не було прийнято таку заяву до розгляду та вирішення, не перериває перебігу позовної давності.
Отже, що стосується застосування строків позовної давності по даній справі, то слід зазначити, що доводи відповідача заслуговують на увагу, виходячи з наступного: позивачем нарахована заборгованість за період часу з січня 2013 року по грудень 2018 року включно. Сторони погодились з тим, що у серпні 2017 року позивач звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за спожиту теплову енергію. Між тим, ухвалою суду від 28.08.2017р. (справа №711/6416/17) відмовлено ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» в прийнятті заяви про видачу судового наказу. Зазначена позовна заява подана до суду лише 12.03.2019 року.
Суд не погоджується із доводами представника позивача про те, що звернення до суду ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» із заявою про видачу судового наказу перериває строки позовної давності, оскільки у прийнятті такої заяви судом було відмовлено, про що винесена ухвала від 28.08.2017р. і, відповідно, як на його думку, строки позовної давності не спливли.
Судом встановлено, що права та інтереси позивача відповідачем порушені - останнім взагалі не вносились кошти за надані житлово-комунальні послуги, але позовна давність спливла, починаючи з січня 2013 року по березень 2016 року включно, про що зроблено відповідачем заяву, а тому слід відмовити позивачеві у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідача за цей період у зв'язку із спливом позовної давності і за відсутності поважних причин її пропущення. В іншій частині доводи заяви ОСОБА_1 , є безпідставними.
При цьому, підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за послуги з надання теплової енергії за період часу з квітня 2016 року по грудень 2018 року включно у розмірі 25217 грн. 59коп. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 3066 грн. 45 коп. та 3% річних в сумі 892 грн. 70 коп., оскільки має місце факт порушення прав та інтересів позивача щодо виконання відповідачем грошового зобов'язання. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Слід зазначити, що безпідставними є доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів представництва в суді інтересів Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», оскільки підрозділ не є юридичною особою і позивачем є ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ». Також, не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства твердження відповідача про те, що представник за довіреністю ОСОБА_4 не мала права подавати позовну заяву, оскільки не являється адвокатом, враховуючи долучену до позову довіреність №566 від 25.05.2018 та положення ст.ст. 19, 58, 60, 62, ч.1 274 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає розмір судового збору 1361 грн. 03 коп., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (70,85%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , адреса, яка вказана у позові: АДРЕСА_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00204033, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з квітня 2016 року по грудень 2018 року включно у розмірі 25217грн. 59коп., інфляційні втрати в сумі 3066грн. 45коп., 3% річних в сумі 892грн. 70коп., судовий збір в розмірі 1361грн. 03коп., а всього - 30537 грн. 77коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2020 року.
Головуючий: С. М. Позарецька