Провадження: №11-кп/824/732/2020 Головуючий суддя в суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Головуючий суддя в суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
30 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15.10.2019 року, -
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.10.2019 року продовжено строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , до 13 грудня 2019 року, включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у разі доведення вини обвинуваченого, йому загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КК України, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_7 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, залишити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, без задоволення. Апелянт вказує, що суд не має повноважень ініціювати питання про продовження строків тримання під вартою, а прокурором не було завчасно підготовлено клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Так, згідно з матеріалами, які надійшли до суду апеляційної інстанції, в провадження Дарницького районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, 15 жовтня 2019 року під час судового розгляду по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, суд першої інстанції в межах ст. 331 КПК України поставив на обговорення питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, в ході якого, прокурор заявив клопотання про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наданням обґрунтування про те, що продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання та продовження ОСОБА_8 строків тримання під вартою.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.10.2019 року продовжено строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , до 13 грудня 2019 року, включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які відносяться дотяжких та особливо тяжких злочинів, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, дійшов висновку, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду. Так, на даний час існування обґрунтованого обвинувачення вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів перевіряється судом, на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не закінчені. Відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик, передбачений п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, відповідно до вимог ст.178 КПК України суд врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема, в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимостей, офіційно не працює, міцність його соціальних зв'язків та, дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду.
Так, колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та вирішення питання доведеності його вини, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту пред'явленеОСОБА_8 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів, на даний час розгляд кримінального провадження в суді не закінчений, що спростовує, доводи захисника в суді апеляційної інстанції щодо необґрунтованості висунутого обвинувачення.
Апеляційні доводи захисника під час перегляду ухвали суду першої інстанції, про необхідність її скасування, з огляду необґрунтованості та незаконності, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріаламисправи.
За наявності встановленого ризику, який виправдовує подальше обмеження права ОСОБА_9 перебувати на волі, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки відсутні підставивважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 336, 376, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15.10.2019 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ _____________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4