30 січня 2020 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 761/691/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/57/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Білич І.М., Музичко С.Г.
при секретарі: Макаровій К.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянув у в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості про надання юридичних послуг
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 6 листопада 2019 року в приміщенні суду в складі судді Рибака М.А., повний текст судового рішення складено 13 листопада 2019 року,-
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 з якого з урахуванням збільшених позовних вимог стягнути 121920 грн 80 к. - заборгованості за оплату юридичних послуг за договором №1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг; 16885 грн 20 к. - відсотків за користування чужими грошовим коштами; 139610 грн 26 к. - інфляційних втрат, а також витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва постановленої 6 листопада 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості про надання юридичних послуг про стягнення коштів -задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за надані юридичні послуги в сумі 121920 грн 80 к., 16885 грн 20 к. трьох процентів річних та 139610 грн 26 к. інфляційних втрат.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що всі дії вчиненні ФОП ОСОБА_1 в порядку представництва інтересів ОСОБА_3 вчинялись на підставі попередньо укладеного між сторонами усного договору доручення, а не договору №1/ЮП-ФО про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року, який не набув чинності і є неукладеним, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. В якому вказує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що договір №1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг є укладеним, та таким. Що не потребує визнанню його дійсним в судовому порядку.
Від інших учасників процесу відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник позивача у суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення.
Позивач у суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Третя особа у судове засідання не з'явилась про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Про причини неявку суду не повідомляла.
Згідно положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень статті 372 ЦПК України, апеляційним судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказував, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором про надання юридичних послуг, а тому сама по собі відсутність нотаріального посвідчення договору, за наявності доказів його виконання не може бути підставою для відмови в оплаті наданих послуг.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити серед іншого три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 2 жовтня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі - виконавець) та ОСОБА_3 (надалі - замовник) укладено договір № 1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг.
Пунктом 10.1 сторони погодили, що договір вважається укладеним набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печаткою Виконавця та нотаріального посвідчення.
Пунктом 2.1. вказаного договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручив виконавцю, а виконавець погодився представляти інтереси замовника в судових органах України, органах державної виконавчої служби України з метою стягнення з ТОВ «Сканді ЛТД» та з ТОВ «Сканрок» заборгованості.
Сторони у розділі 1 договору визначили юридичні та фактичні дії, здійснені сторонами до укладання договору, вказали, що на підставі попередньо укладеного між сторонами усного договору про надання юридичних послуг та виданих на його виконання нотаріально посвідчених довіреностей від 14 травня 2008 року та від 14 травня 2011 року виконавцем здійснено представництво інтересів замовника у господарській справі № 17/343, яка розглядалась протягом 2008-2012 років в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що під заборгованістю сторони розуміють невиплачену замовнику вартість частини майна ТОВ «Сканді ЛТД» згідно даних балансу ТОВ «Сканді ЛТД» на 8 жовтня 2007 року, що пропорційна частці ОСОБА_3 розміром 20 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Сканді ЛТД», інфляційні втрати замовника, які мали місце внаслідок несвоєчасної виплати замовнику належної йому вищезазначеної вартості частини майна ТОВ «Сканді ЛТД», та проценти річних за користування товариствами коштами замовника.
У п.2.3 вказаного договору сторони погодили, що наданням юридичних послуг за договором сторони визначили фактичні та юридичні дії виконавця, спрямовані на стягнення з боржників ТОВ «Сканді ЛТД» та/або ТОВ «Сканрок» зазначеної у п.2.1.,2.2. заборгованості і при цьому сторони погодились з тим, що погашення заборгованості боржниками перед замовником може відбуватися як в добровільному так і в примусовому порядку.
Згідно п.3.1. договору виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника при розгляді справи № 17/343-66/113-2012 в господарському суді м. Києва, при апеляційному перегляді справи № 17/343-113-2012 та при перегляді справи в суді касаційної інстанції у разі такі перегляди будуть відбуватись.
Підпунктом «ж» п.4.1 договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги Виконавцю в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.5.1 договору сторони визначили, що за надані юридичні послуги замовник зобов'язується сплатити виконавцю суму коштів, що складає 20% від визначеної остаточним судовим рішенням у справі №17/343-66/113-2012 та фактично отриманої замовником вартості частини майна ТОВ «Сканді ЛТД» згідно даних балансу ТОВ «Сканді ЛТД» станом на 8 липня 2007 року, що пропорційна частці замовника розміром 20 % статутного капіталу; 20% від визначеної остаточним судовим рішенням у справі №17/343-66/113-2012 та фактично отриманої замовником суми інфляційних втрат замовника, які мали місце внаслідок несвоєчасної виплати замовнику належної йому вищезазначеної вартості частини майна ТОВ «Сканді ЛТД»; 20% від визначеної остаточним судовим рішенням у справі №17/343-66/113-2012 та фактично отриманої замовником суми відсотків річних за користування боржниками коштами замовника.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили , що внаслідок фактичних і юридичних дій, здійснених до укладення цього договору, замовником вже отримано 600000 грн. вартості майна ТОВ «Сканді ЛТД», а згідно із п. 6.7 договору, позивачу вже сплачено аванс в розмірі 40000 грн.
Згідно із п. 6.3. договору, із вказаної в п. 6.2. договору суми в розмірі 600000 грн. фактично стягнутої заборгованості, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 20 % із вказаної суми в якості оплати за надані юридичні послуги.
Відповідно до п. 6.5. договору, від отриманої замовником суми вираховуються судові витрати, які еквівалентні 22000 доларам США.
Також, відповідно до п.5.3. договору, у разі досягнення домовленості та/або укладення мирової угоди між боржниками та замовником про добровільну сплату замовнику заборгованості, замовник сплачує виконавцю 20% від суми, визначеної такою домовленістю чи мировою угодою та фактично отриманою замовником.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року у справі № 17/343-66/113-2012 затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 , ТОВ «Сканді ЛТД» та ТОВ «Сканрок», за умовами якої 3 листопада 2014 року відповідач отримав 1000000 грн та другий платіж на суму 725000 грн.
Отже, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідач мав сплатити позивачу на підставі п. 6.3. договору - 80000 грн., а також, 20 % за надані юридичні послуги в розмірі 143000 грн 80 к. та від отриманої ОСОБА_3 за мировою угодою другого платежу в розмірі 725000 грн, відповідач також мав сплатити 20 %, що становить 145000грн.
Судом встановлено, що відповідач частково оплатив надані позивачем послуги та здійснив оплату у розмірі 246080 грн, що підтверджується наявними в матеріалах доказами.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний оплати суму коштів за договором №1/ЮП-ФО про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року різницю у розмірі 121920 грн 80 к.
Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 16885 грн 20 к. трьох відсотків річних та 139610 грн 26 к. інфляційних втрат за період з 18 листопада 2014 року по 30 червня 2019 року.
Так, у своїй апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що договір №1/ЮП-ФО про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року не набув чинності і є неукладеним, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки нотаріально не посвідчений.
Проте такі твердження скаржника не заслуговують на увагу з огляду, оскільки судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення надано належну оцінку даним доводам апеляційної скарги.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 5 березня 2019 року, позов ОСОБА_3 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів залишено без задоволення).
Указаними судовими рішеннями встановлено, що зміст підписаного сторонами договору (договір від 2 жовтня 2013 року про надання правової допомоги) свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо надання юридичних послуг.
Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що всі дії вчиненні ФОП ОСОБА_1 в порядку представництва інтересів ОСОБА_3 вчинялись на підставі попередньо укладеного між сторонами усного договору доручення, а не договору №1/ЮП-ФО про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року, проте такі посилання скаржника не заслуговують на увагу з огляду на те, що вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 50-233, том 2) про виконання умов договору від 2 жовтня 2013 року №1 ЮП-ФО та іншими доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять актів щодо виконаних/наданих послуг у зв'язку з чим, не можливо вважати, що послуги з правової допомоги надавались, апеляційним судом вважаються необґрунтованими, оскільки не складання вказаних актів не спростовують факту надання юридичних послух за договором №1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не ставиться питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 6 лютого 2020 року.
Головуючий суддя:
Судді: