29 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019000000001769 - прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.12.2019 клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 залишено без задоволення, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 30.01.2020.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КК України: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019000000001769 - прокурор Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування з визначенням застави.
Апелянт зазначав, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією майна.
Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_7 може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування. На підтвердження вказаних ризиків апелянт зазначає про відсутність контролю за частиною державного кордону на сході України.
Крім того, апелянт зазначав, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_7 відоме місце роботи свідка ОСОБА_10 , що дає достатні підстави вважати, що підозрюваний, будучи усвідомленим про наявність щодо нього обґрунтованої підозри, намагатиметься тиснути на свідка, схиляючи його до надання неправдивих показів, зміни раніше наданих показів, тим самим перешкоджаючи досудовому розслідуванню.
Також апелянт вважає, що існує ризик вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень. Характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом надання неправомірної вигоди працівникам правоохоронних органів та суду.
Від захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він зазначав по необгрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Крім того, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав клопотання про закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора, яке обгрунтував тим, що ст. 309 КПК України не передбачено можливість оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення клопотання захисника про закриття апеляційного провадження, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та підтримали клопотання про закриття апеляційного провадження, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 та клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про закриття апеляційного провадження не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Ураховуючи, що предметом оскарження апеляційної скарги прокурора є ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.12.2019, постановлена у порядку ч. 2 ст. 194 КПК України про відмову у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання строком до 30.01.2020, вважаю, що підстави для задоволення клопотання захисника та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, - відсутні.
Крім того, чинним КПК України не передбачено можливість закриття апеляційного провадження з підстав, наведених у клопотанні захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 .
Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001769 від 16.08.2019 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 03.12.2019, ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та цього ж дня вручено повідомлення про підозру в одержанні особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану із наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 368-4 КК України.
04.12.2019 прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019000000001769 - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, із визначенням застави, та зобов'язанням ОСОБА_7 , у разі внесення застави, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із іншим підозрюваним, свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.12.2019 клопотання прокурора залишено без задоволення, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 30.01.2020, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КК України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України
Проте, як вірно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний ОСОБА_7 має намір переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного чи свідка, іншим чином впливати на хід кримінального провадження.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність прокурором тих обставин, що заявлені ним ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого.
Врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Доводи, на які посилається прокурор в обгрунтування апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019000000001769 - прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2019, - без змін.
Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про закриття апеляційного провадження залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3